36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.02.2011р. Справа №27/144
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1
до Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №8, адреса: вул.Чураївни,1/1, м.Полтава,36004
про спонукання до виконання умов договорів
Суддя: Солодюк О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт в протоколі
ОСОБА_2 дов. в протоколі
від відповідача: ОСОБА_3, дов. в протоколі
В судовому засіданні 15.02.2011 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.02.2011 р. для надання сторонами додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 23.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до ст.84 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява про спонукання відповідача до виконання умов договорів, а саме: Договору № 10 від 07.08.2006р., Договору від 30.08.2006р. та Договору № 12 від 01.09.2006р. шляхом виконання п.2.2.4. Договорів.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його повноважний представник в судовому засіданні позов не визнають, посилаючись, зокрема на те, що позивачем пропущений строк позовної давності.
15.02.2011 року через канцелярію суду відповідач подав клопотання про застосування судом позовної давності на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України (вх. № 2702д від 15.02.2011 р.)
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, встановив:
Сторонами були укладені договори підряду на проведення ремонту, а саме: договір №10 від 07 серпня 2006р., договір від 30 серпня 2006р., договір №12 від 01 вересня 2006р., відповідно до яких позивач надав відповідачу послуги по виконанню ремонту, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (послуг) від 14 серпня 2006 р., від 11 вересня 2006 р., 6 вересня 2006р.(а.с. 14,17,20).
Відповідно до п.2.2.4 договорів відповідач зобов"язувався проводити оплату протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт по Ф. № КБ-2В.
Відповідно до пунктів 8.1 договорів ці договори набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань за даними договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплати по вказаним договорам не проведені, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши поснення представників сторін, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю з наступних підстав.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені договори: №10 від 07 серпня 2006р., договір від 30 серпня 2006р. та №12 від 01 вересня 2006р. і підписані акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 14 серпня 2006 р., від 11 вересня 2006 р. та 6 вересня 2006р.
Оплата виконаних робіт проводиться відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт по Ф. № КБ-2В.
Позивач звернувся з позовом до суду 21.09.2010 р. Тобто, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк позовної давності сплинув.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до п. 2.2. Роз'яснень ВАСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Посилання позивача на лист № 209 від 25.02.2009р.(а.с. 46), в якому відповідач просив позивача надати час для більш детального розгляду вимоги та вирішення питання про сплату боргу, а також надати копії укладених договорів, акти приймання виконаних робіт, платіжних доручень, актів звірки розрахунків від 19.10.2006 р., як на дії, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, а тим самим, тягне за собою переривання строку позовної давності є безпідставним. Даний лист не містить тверджень про визнання боргу відповідачем.
Крім того, договір від 30.08.2006р. не засвідчений печаткою відповідача.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги безпідставні, спростовані наявними в матеріалах справи доказами і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
Суддя Солодюк О.В.
Повний текст виготовлено та підписано 2 березня 2011 року
Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.