"29" квітня 2011 р.Справа № 5-22/17-448-2011
Позивач: Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс”
Відповідач: Одеська залізниця
про стягнення 10 161,18 грн.
Суддя Погребна К.Ф
Представники які брали участь у судових засіданнях:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 -довіреність №30 від 04.01.2011 року
СУТЬ СПОРУ: закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” (далі - ЗАТ "Макіївкокс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 10 161,18 грн. вартості нестачі коксу доменного.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2011р. порушено провадження у справі № 22/17-448-2011 та прийнято позовну заяву до розгляду.
Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 08.04.2011 року справу №22/17-448-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.
Ухвалами господарського суду Одеської області від 11.04.2011 року справу №22/17-448-2011 було прийнято до провадження судді Погребної К.Ф. та присвоєно справі № 5-22/17-448-2011 з призначенням засідання суду на 29.04.2011 року.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що Закритим акціонерним товариством „Макіївкокс” було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС” кокс доменний за залізничною накладною № 52794271. На проміжної станції Нижньодніпровськ -Вузол Придніпровської залізної дороги на підставі Акту загальної форми № 4719/Г від 14.11.2010р., відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, було проведено комісійне перевантаження вагонів № 67874461, № 66698085 та № 67194605, під час якого було виявлено нестачу вантажу в зазначених вагонах у розмірі 1 520кг., 1650 кг. та 1740 кг. ( загалом 4 910 кг. ) відповідно, у зв'язку з чим, відповідно до статті 129 Статуту залізниць України було складено відповідні комерційні акти № АА 034418/413 від 14.11.2010р., № АА 034419/414 від 14.11.2010р. та № АА 03420/415 від 14.11.2010р.
Враховуючи встановлену комерційними актами нестачу, керуючись ст. 130 Статуту залізниць України товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (ТОВ "ТІС") вантажовідправнику (ЗАТ "Макіївкокс") передано право на пред'явлення позову, про що наявні відповідні відмітки (переуступний напис) в залізничній накладній № 52794271.
З огляду на зазначене позивач вимушений був звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вантажу у розмірі 10 161,18 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 909, 920, 924 ЦК України, 307, 314 ГК України та ст.ст. 110, 113, 114, 129, 133, 136 Статуту залізниць України.
22.02.2011р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача за вх. № 5587/2011, відповідно до якого, ЗАТ „Макіївкокс” просить суд, розглянути дану справу без участі представника ЗАТ „Макіївкокс”, які судом задоволені.
Відповідач, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, надав суду відзив на позов від 26.04.2011р. за вх. 13044/2011, відповідно до якого, відмічає що, навантаження вантажу провадилося на підприємстві вантажовідправника засобами і силами останнього, ним же була визначена маса вантажу, без участі представника залізниці. По прибутті вагонів на станцію Нижньодніпровськ Вузол, в технічному стані вагони виявилися справними. Ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у непошкодженому стані.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 29.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи відповідача, суд встановив наступне:
12.11.10р. ЗАТ „Макіївкокс” зі станції Макіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 52794271 відправило на адресу вантажоодержувача ТОВ „ТІС” 6 вагонів з коксом доменним.
З прибуттям вагонів № 67874461, № 66698085 та № 67194605 на проміжну станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було проведено комісійне їх переваження, в результаті чого, виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в комерційних актах АА № 034418/413 від 14.11.2010р., № АА 034419/414 від 14.11.2010р. та № АА 03420/415 від 14.11.2010р.
Данні акти містять визначення про те, що у вагоні № 67874461 «навантаження вантажу здійснено вище бортів на 30 см., марковано вапном. Праворуч по руху потягів в районі 1-2, 5-6 люків наявні поглиблення вантажу довжиною 3 м, шириною 1,2 м., глибиною 0,4 м. Маркування на місці поглиблення відсутнє. Двері та люки з обох сторін закриті. Протікання вантажу не має. Вагон в технічному відношенні був справний. При повторному переважуванні вага підтвердилася. Вантаж у вагоні вміститися міг».
У вагоні № 66698085 «навантаження вантажу здійснено вище бортів на 30 см., марковано вапном. Ліворуч по руху потягу над 2-3 люками наявні поглиблення вантажу довжиною 3 м., шириною 1,5 м., глибиною 0,3 м.; над люками 5-7 поглиблення довжиною 4,5 м., шириною 1,5 м. та глибиною 0,3 м. Маркування на місці поглиблення відсутнє. Двері та люки з обох сторін закриті. Протікання вантажу не має. Вагон в технічному відношенні був справний. При повторному переважуванні вага підтвердилася. Вантаж у вагоні вміститися міг".
У вагоні № 67194605 «навантаження вантажу здійснено вище бортів на 30 см., марковано вапном. Ліворуч по руху потяга в районі 1-3 люків наявні поглиблення вантажу довжиною 4,3 м, шириною 1,5 м., глибиною 0,3 м. Маркування на місці поглиблення відсутнє. Двері та люки з обох сторін закриті. Протікання вантажу не має. Вагон в технічному відношенні був справний. При повторному переважуванні вага підтвердилася. Вантаж у вагоні вміститися міг".
Із змісту залізничної накладної № 52794271 вбачається, що завантаження вагонів №№ 67874461, 66698085 та 67194605 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону без участі представника залізниці.
Як стверджує позивач вагон № 67874461, прибув на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці з нестачею вантажу у кількості 1 520 кг, вагон № 66698085 з нестачею у кількості 1 650 кг, а вагон № 67194605 з нестачею у кількості 1 740 кг, що і було встановлено комерційними актами, вартість якої позивач визначив згідно рахунку-фактури № 4460ф від 12.11.2010р., де вартість 1 тони коксу доменного складає 2325,00 грн. ( без ПДВ ).
Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини Одеської залізниці, у зв'язку з чим і просить суд стягнути з останнього вартість втраченого вантажу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що стосуються суті спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
З доводів позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами розділу ТУ Р 2 пар.1-3,5,6,8,9 п. 4.1., 4.3.,4.11.,7.1,7.3,8.2 Технічних умов правильно, здійснено захисне маркування вантажу вапном, однак наявність поглиблень та пошкодження маркування, що встановлено комерційними актами, свідчить про доступ до вантажу у вагонах № 67874461, № 66698085 та № 67194605 та наявність ознак втрати вантажу в процесі його перевезення.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.
В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № 4460ф від 12.11.2010р. підписаний заступником голови правління ЗАТ „Макіївкокс”, у яких визначена вартість коксу доменного, у розмірі 2325,00 грн. ( без ПДВ ) за 1 тонну продукції.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:
вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:
вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:
мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунками ЗАТ "Макіївкокс" (а.с. 8), та визначенням вартості нестачі вантажу у розмірі 10 161,18 грн. ( 4910 кг -1 268 кг (1 % - норма природної втрати) = 3 642 кг х 2 325,00 грн. + ПДВ), у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Одеської залізниці 10 161,18 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та підтверджені наявними матеріалами справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим з Одеської залізниці на користь ЗАТ „Макіївкокс” підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 10 161,18 грн.
Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок Одеська залізниця.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, р/р 26003000001 в ОФАБ «Експрес-банк», МФО 328801) на користь Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, р/р №26004198061891 у Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк»м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) вартість нестачі -10 161 (десять тисяч сто шістдесят одна) грн. 18 коп., 102 ( сто дві ) грн. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 04.05.2011 р.
Суддя Погребна К.Ф.