"27" квітня 2011 р.Справа № 27/17-766-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Добровольська В.В;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса";
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Металопром";
про стягнення 21523,12 грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Тиса" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог (вх. ГСОО №11373/2011 від 13.04.2011р.), просив суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Металопром" грошові кошти у розмірі 21 523,12 грн., з яких 14 627,36 грн. - основний борг, 2 511,00 грн. -пеня, 995,86 грн. -3% річних, 3 388,90 грн. -інфляційні та покласти на відповідача судові витрати з яких 3420,00 грн. -витрати на правову допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного 17 вересня 2009 року між сторонами договору №8/09-09 на поставку товару, позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання та оплачено товар, між тим відповідач поставку оплаченої продукції здійснив не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
У судовому засіданні 13.04.2010 року представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу та штрафних санкцій визнав у повному обсязі, що вбачається з наданих суду усних пояснень та відзиву на позов (вх. ГСОО №11374/2011 від 13.04.2011р.). При цьому, відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що ВАТ "Металопром" за останній час не має доходів, що підтверджується балансом станом на 31.12.2010р., звітом про фінансові результати за 2010 рік (Форма №2) та, в зв'язку з чим, просить суд відстрочити виконання рішення суду до вересня місяця 2011 року.
27.04.2011 року представник відповідача надав до суду письмові заперечення (вх. ГСОО № 13409/2011 від 27.04.2011р.) на заяву щодо уточнення позовних вимог, згідно якої лише заперечує щодо покладення на ВАТ "Металопром" витрат позивача пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 3420,00 грн.
Приймаючи до уваги, що 26.04.2011 року до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та підтримано позовні вимоги у повному обсязі, а також враховуючи, що позивач був присутній в попередньому засіданні та ним надано документи, необхідні для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе, здійснити подальший розгляд справи за відсутністю представника позивача.
У судовому засіданні 13.04.2011р. була оголошена перерва у розгляді справи до 27.04.2011р., згідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
17 вересня 2009 року між ВАТ "Металопром" (надалі -продавець) та ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" (надалі - покупець) укладено договір №8/09-09 (надалі - договір), згідно якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця продукцію, надалі -товар, а покупець прийняти та оплатити цю продукцію, асортимент, кількість, ціна якої зазначена у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є невід'ємною його частиною.
Згідно до умов п. 2.1 договору, ціна товару за цим договором визначається в гривнях та вказана у рахунках-фактурах і видаткових накладних виписаних на кожну відвантажену партію, доданих до даного договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Законом України „Про податок на додану вартість”.
У п. 3.1 договору зазначено, що товар за даним договором відвантажується партіями на умовах самовивозу зі складу заводу. Покупець зобов'язується направити продавцю заявку з вказанням докладної номенклатури, а також кількості товару, що постачається.
Відповідно до п. 3.2 договору, строки поставки партії товару здійснюється протягом 15 днів, після зарахування грошових котів на поточний рахунок продавця. Допускається зміна термінів поставки у випадку, якщо дана зміна оговорена обома сторонами та підписана відповідним додатком до даного договору.
Умовами п. 5.1 договору визначено, покупець здійснює розрахунок за товар, що постачається за цим договором, шляхом банківського переказу грошових коштів продавцю на умовах 100% передплати. Передплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Положеннями п. 7.1 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання своїх зобов'язань до даного договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України з відшкодуванням добросовісній стороні фактично завданих збитків.
Умовами п. 10.1 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2009р., але у будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як встановлено матеріалами справи, згідно платіжного доручення від 01.10.2009р. №185 (а.с. 41) ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" перерахувало грошові кошти у розмірі 440 000,00 грн. ВАТ "Металопром", в якості плати за штрис 4,0-8,0 за рахунком №СФ-170904 від 17.09.2009р.
ВАТ "Металопром" в свою чергу, на виконання умов зазначеного договору, відповідно до видаткових накладних № РН-221003 від 22.10.2009р. на суму 120911,76 грн., № РН-221004 від 22.10.2009р. на суму 120856,70 грн., № РН-231002 від 23.10.2009р. на суму 115240,58 грн. та № РН-301005 від 30.10.2009р. на суму 58363,60 грн. поставило товар на загальну суму 415372,64 грн., згідно найменування, за ціною та на умовах поставки товару, передбачених у специфікації до договору №8/09-09 від 17.09.2009р., що за кількісними вимірами загалом становить -75,44 т.
Між тим, згідно специфікації №1 від 17.09.2009р. до договору №8/09-09 на продукцію (а.с. 11), загальна кількість товару, який має бути переданий позивачу становить 80 т., що ніяким чином не заперечується відповідачем.
Отже, в порушення умов договору ВАТ "Металопром" було здійснено часткову поставку товару, загальна вартість якої становить 415372,64 грн., в зв'язку з чим, з урахуванням здійсненої ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" 100% передплати у розмірі 440000,00 грн., за відповідачем рахується заборгованість за вартість непоставленого товару у розмірі 24627,36 грн., відповідно у кількісному еквіваленті становить - 4,56 т, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків складеного 02.11.2009 року між сторонами у справі.
В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ВАТ "Металопром" претензію вих. №1/768 від 18.01.2011р. (а.с. 13) з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" у розмірі 31210 грн. в строк до 17.02.2011р. (з урахуванням штрафних санкцій), а також попереджено відповідача, що в разі не виконання вимог претензії ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Зазначена претензія була отримана ВАТ "Металопром" 02.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14), між тим, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
24.03.2011 року, згідно платіжного доручення №9 від 24.03.2011р. (а.с.46) ВАТ "Металопром" було здійснено перерахування грошових коштів на поточних рахунок ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" у розмірі 10000,00 грн., в якості повернення передплати.
Отже, на момент розгляду справи за ВАТ "Металопром" рахується сума основної заборгованості перед ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" за договором №8/09-09 від 17.09.2009р. у розмірі 14627,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо обсягів поставленого товару у передбачений договором термін та направлено на стягнення з відповідача заборгованості за договором №8/09-09 від 17.09.2009р. та штрафних санкцій.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Положеннями ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, ст. 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №8/09-09 від 17.09.2009р., а саме не до поставив позивачу товар на загальну суму 24627,36 грн. у встановлені договором строки, вартість якого фактично була сплачена, в зв'язку з чим, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14 627,36 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Умовами п. 7.3 договору передбачено, що за порушення строків поставки, передбачених цим договором, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період її нарахування, за кожен день прострочки.
Оскільки, умовами договору, за погодженням сторін, передбачений такий вид санкції за неналежне виконання зобов'язання щодо порушення строків поставки товару, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 2511,00 грн. за період з 16.10.2009р. по 16.04.2010р. (за 182 дні), вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши, розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 3 388,90 грн. за період з 16.10.2009р. по 31.01.2011р., нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, встановив, що при здійснені даного розрахунку позивач допустив помилку, а саме невірно визначив середній індекс інфляції за даний період, в зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок та встановив, що загальна сума інфляційних становить 3053,79 грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
16.10.2009 - 31.01.201124627.361.1243053,7927681,15
Отже, сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 3053,79 грн.
Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми 3% річних у розмірі 995,86 грн. за період з 16.10.2009р. по 22.02.2011р., суд вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
З огляду на вищенаведене, загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з ВАТ "Металопром" становить 6560,65 грн., з яких 2511,00 грн. -пеня, 3053,79 грн. -інфляційні та 995,86 грн. -3% річних.
Щодо вимог позивача про стягнення з ВАТ "Металопром" витрат на правову допомогу у розмірі 3420,00 грн., суд зазначає наступне:
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". При цьому, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.
Отже, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню в порядку ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавалися, саме адвокату, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Враховуючи, що позивачем, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, що представник позивача ОСОБА_1 є адвокатом у розумінні ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача заявлених до стягнення витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 3420,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дослідивши обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ВАТ "Машинобудівний завод "Тиса", а саме в частині стягнення з ВАТ "Металопром" суми основного боргу у розмірі 14 627,36 грн., пені у розмірі 2 511,00 грн., 3% річних у розмірі 995,86 грн. та інфляційних у розмірі 3053,79 грн., в решті позову відмовити.
У відповідності до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити його виконання.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996р. із змінами та доповненнями, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторін у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
В обґрунтування клопотання про відстрочку виконання рішення суду представник відповідача посилається на скрутне фінансове становище, що відповідно підтверджується наданими копіями балансу станом на 31.12.2010р. та звітом про фінансові результати ВАТ "Металопром" за 2010 рік (Форма №2)
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду строком до 01 вересня 2011 року після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 315,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 48, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Металопром" (65025, м.Одеса, 21-км Старокиївської дороги, 37/1, ЄДРПОУ 01213896) на користь Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" (88011, м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, 4, код ЄДРПОУ 14313211, р/р 2600701300852/980 в ВАТ „БМ Банк” м. Київ, МФО 380913) 14 627/чотирнадцять тисяч шістсот двадцять сім/грн. 36 коп. основного боргу, 2511/дві тисячі п'ятсот одинадцять/грн. 00 коп. пені, 995/дев'ятсот дев'яносто п'ять/грн. 86 коп. 3% річних та 3053/три тисячі п'ятдесят три/грн. 79 коп. інфляційних.
3.Відстрочити виконання рішення суду строком до 01 вересня 2011 року.
4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Металопром" (65025, м.Одеса, 21-км Старокиївської дороги, 37/1, ЄДРПОУ 01213896) на користь Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" (88011, м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, 4, код ЄДРПОУ 14313211, р/р 2600701300852/980 в ВАТ „БМ Банк” м. Київ, МФО 380913) 311/триста одинадцять/грн. 76 коп. державного мита та 233/двісті тридцять три/грн. 40 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
5.В решті позову відмовити.
6.Видати Відкритому акціонерному товариству "Машинобудівний завод "Тиса" довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита у сумі 37,77 грн. за квитанцією №25452598 від 11 квітня 2011р.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Суддя Невінгловська Ю.М.