"04" травня 2011 р.Справа № 24/17-859-2011
за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області;
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 20 199,25 грн.
Суддя Оборотова О.Ю.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, на підставі довіреності №181/02 від 17.01.2011р. ОСОБА_3 на підставі довіреності №3320/02 від 21.12.2010р.
від відповідача: ОСОБА_1 -паспорт серіїї НОМЕР_1, виданий Ренійським РВУ МВС України в Одеській області 10.03.1999р.
СУТЬ СПОРУ: Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 199,25грн.
30.03.2011р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов.
У судовому засіданні 04.05.2011 р. після видалення судді до нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:
Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Згідно ст. 47 Водного кодексу України зазначено, що водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Згідно ст. 49 Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який є офіційним документом, що засвідчує право на використання водних ресурсів.
У дозволі на Спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору і використання води -гранична кількість води, на використання якої з водного об'єкта видається дозвіл.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в період з 30.09.2006 по 29.05.2007 здійснював самовільне водокористування в обсязі 20000 м3 з 3-х артсвердловини без наявності діючого дозволу на спецводокористування, що є порушенням п. 9 ст. 44, ст. 110 Водного кодексу України. Даний факт зафіксовано в Акті № 76 про порушення природоохоронного законодавства від 10.07.2007р., який складено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області. Внаслідок порушення були заподіяні збитки державі Україна на суму 20199 грн. 25 коп., які розраховані згідно „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації”, затвердженої наказом Державного Комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за № 44/6332.
Відповідно до ст.ст. 16, 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.12.2006 р. за №548, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за № 120/13387, Державна екологічна інспекція в Одеській області є спеціально уповноваженим державним органом управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
03.03.2008р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №30, відповідно до якої, позивач пропонував відповідачу добровільно відшкодувати збитки заподіяні державі самовільним водокористуванням у сумі 20 199,25грн.
30.03.2011р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне, сума збитків заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування та пред'явлених в Претензії № 30 розрахована за „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації” затверджена наказом Державного Комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за №44/6332. Згідно даної Методики слідує:
- п.1.3 Методика є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства;
- п.1.4 Завдані збитки розраховуються органами Держводгоспу в тому випадку, якщо вони завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них), а також суб'єктами, розташованими за межами земель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТЩводгосп), затвердженої наказом Держкомстату України 30.09.97 № 230 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.10.97 за№ 480/2284;
- п 3.1. у цій Методиці терміни вживаються в такому значенні:
водний об'єкт - сформований природою або створений штучно елемент довкілля, у якому зосереджуються води (річка, озеро, водосховище, ставок, канап);
водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір веди, скидання стічних вод та інші види водокористування вод (водних об'єктів);
Артезіанська свердловина відноситься до водного об'єкту-підземні води (водоносний горизонт).
Методика, яка використовувалась для розрахунку збитків, приведених в Претензії № 30 від 03 березня 2008 року Державної екологічної інспекції в Одеській області по відшкодуванню збитків, не поширюється на водокористування підземних вод (водоносний горизонт).
Дане порушення ст.ст. 44, 49, 110 Водного кодексу підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за статею 60 „Порушення правил водокористування” згідно кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, передбачено що, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що термін дати встановлення факту порушення (10.07.2007р.) до дати подання позовної заяви (03.03.2011р.) складає більше трьох років.
Позивач звернувся до господарського суду Одеської області 09.03.2011р. про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення та контролю, а дії до переказу грошових коштів у якості відшкодування збитків заподіяних державі, останні були вчинені 03.03.2008р., відповідно до претензії №30., яка була надіслана позивачем на адресу відповідача.
Також відповідачем зазначено, що претензію № 30 від 03 березня 2008 року Державної екологічної інспекції на відшкодування збитків в сумі 20199 грн.25 коп. не отримував і в повідомлені про вручення поштового відправлення від 06 березня 2008 року підпис йому не належить.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 199,25 грн. слід відмовити, у зв'язку з тим, що строк позовної давності сплив.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Одеській області до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 199,25 грн. -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2011р.
Суддя Оборотова ОЮ.