"26" квітня 2011 р.Справа № 6-22/191-10-5321
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СТАЙЕР”;
до: Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”
в особі: Ізмаїльського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія” ;
про визнання недійсною угоди, застосування реституції та стягнення 15725,18грн.
Суддя Демешин О. А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 -довіреність, ОСОБА_2 - довіреність
Від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „СТАЙЕР” (далі -позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”, в особі Ізмаїльського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія” (далі -відповідач) яким простить суд:
- визнати недійсною угоду про порядок погашення заборгованості № 2 від
26.08.2010р. укладену ВАТ „Одесаобленерго” із ТОВ „Стайер” про сплату вартості недоврахованої електроенергії на суму 39 400,00 грн.
- застосувати реституції та стягнути з ВАТ „Одесаобленерго” 15000 грн.
- стягнути з ВАТ „Одесаобленерго” 725 грн. 18 коп. -збитків, пов'язаних з втратами
при вимиканні та вмиканні електроенергії.
Відповідач позов не визнав, про що зазначив у відзиві на позов та доповненнях до відзиву.
Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 07.04.2011 року о 12:00 та до 26.04.2011 року о 15:45.
Позивач просить суд визнати недійсною угоду про порядок погашення заборгованості № 2 від 26.08.2010 р., укладену між ВАТ „Одесаобленерго” та ТОВ „Стайер” про сплату вартості недоврахованої електроенергії на суму 39400грн.
Як стверджує позивач, спірну угоду було укладено під впливом тяжких для ТОВ „Стаєр” обставин і на невигідних умовах, оскільки укладенню цієї угоди передувало припинення постачання позивачем електроенергії відповідачу.
В якості наслідків недійсності угоди, позивач просить стягнути в якості реституції 15000грн., сплачених на виконання цієї угоди.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 725,18грн., пов'язані з відключенням та підключенням електроенергії до кафе-бару, що належить ТОВ „Стайєр”.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на законність укладеної угоди, оскільки, на його думку, у позивача не було важких обставин, на підставі яких укладалася угоди. Крім того, угоду неможливо вважати невигідною для ТОВ „Стаєр”, оскільки нею позивачу фактично було надано розстрочку сплати заборгованості перед ВАТ „Одесаобленерго”.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного:
08.12.2006р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі якою є Ізмаїльський РЕМ та ТОВ „Стайер” укладено договір про постачання електричної енергії № 399, за умовами якого позивач зобов'язувалося постачати електроенергію на об'єкти відповідача в межах установленої потужності, а відповідач зобов'язується своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію, дотримуватись установлених режимів споживання та виконувати інші умови договору. При цьому, сторони домовились керуватись умовами договору, а з питань, що не обумовлені цим договором - Правилами користування електричною енергією та іншими законодавчими актами України.
16.08.2010р. працівниками ВАТ „Одесаобленерго” проведено перевірку ТОВ „Стайер”, за результатами якої складено акт № 019442 про порушення Правил користування електричною енергією.
За результатами розгляду вищевказаного акту комісією ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі якою є Ізмаїльський РЕМ було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 17/1 від 26.08.2010р., відповідно до якого позивачу нараховано 39400, 03 грн.
26.08.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 2 щодо погашення заборгованості щодо укладеного договору на користування електричною енергією за № 399 від 08.12.2006р. з відповідним графіком погашення на суму 39400, 00 грн., відповідно до якої позивач визнав свою заборгованість.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині визнання недійсною вказаної угоди, позивач посилається на положення ст. 233 ЦК України, відповідно до якої, правочин. який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Отже, для застосування ст. 233 ЦК України необхідна обов'язкова наявність двох умов: тяжкі обставини та вкрай невигідні умови вчинення правочину.
В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Підставами визнання правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах, може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною відчуженої речі, виконаної роботи, наданої послуги.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.
В порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів та тверджень стосовно того, що позивач був змушений підписати угоду про порядок погашення заборгованості № 2 від 26.08.2010 р. неправомірними діями відповідача, а тому доводи про наявність підстав вважати даний договір укладеними проти справжньої волі позивача, слід вважати безпідставними.
Крім того, позивачем не доведено наявність тяжких обставин, що змусили позивача укласти угоду №2 від 26.08.2010 р.
Суд також вважає необгрунтованими доводи позивача стосовно того, що угода № 2 від 26.08.2010р. укладена на вкрай невигідних для позивача умовах, що підтверджується наступним.
Зі змісту п. 6.41. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. (із змінами) (надалі - Правила), у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
Згідно із пунктом 6.42 Правил, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідань з розгляду актів про порушення визначається обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (п. 6.43 Правил).
У разі несплати споживачем рахунка за недораховану електричну енергію у встановлений Правилами строк, постачальник, з урахуванням положень п. 7.5. Правил, зобов'язаний попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії.
Поряд із цим, уклавши із ТОВ „Стайер” угоду про порядок погашення заборгованості № 2 від 26.08.2010 р., ВАТ „Одесаобленерго” надало позивачу розстрочку погашення заборгованості за недовраховану електричну енергію у розмірі 39 400,00 грн. на три місяці із зобов'язаннями сплатити: 15 000,00 грн. у строк до 30.08.2010 р.; 12 200,00 грн. - до 20.09.2010 р.; 12 200,00 грн. - до 20.10.2010 р.
З вказаного суд робить висновок, що укладення угоди № 2 від 26.08.2010 р. було вигідним для ТОВ „Стайер”, оскільки протягом дії вказаної розстрочки позивач фактично безоплатно користувався грошовими коштами відповідача, які, у разі не укладення такої угоди, позивач відповідно до приписів п. 6.43. Правил мав сплатити відповідачу протягом 30 днів з дня отримання рахунку.
На виконання угоди про порядок погашення заборгованості, позивачем було сплачено 15 000грн., що свідчить про визнання з боку останнього зобов'язань за угодою №2 від 26.08.2010 р.
Суд зазначає, що питання правомірності нарахування позивачу 39400грн. за порушення правил користування електроенергією -не є предметом спору по справі і при вирішенні цього спору суд виходить з наявності зазначеної заборгованості позивача перед відповідачем на момент укладення спірної угоди № 2 від 26.08.2010р.
Позивач також посилається на незаконність його відключення від електропостачання 18.08.2010 р. з огляду на що, просить стягнути з ВАТ „Одесаобленерго” збитки у розмірі 725,18 грн.
Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно із п. 7.6. Правил, у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.
Відповідно до п. 6.41. Правил, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
Як вказує відповідач у відзиві, 16.08.2010 р. за адресою: м. Одеса, вул. Суворова, 102а, в присутності уповноваженого представника споживача - директора ТОВ „Стайер” Чембержи М.З. представниками ВАТ „Одесаобленерго”, у відповідності до п. 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. (із змінами) (надалі - Правила), була проведена перевірка дотримання споживачем Правил, та було виявлено порушення, яке зафіксоване в акті № 01944 від 16.08.2010р. „Про порушення Правил користування електричною енергією підприємствами, організаціями та фізичними особами-приватними підприємцями”
Акт підписано трьома представниками ВАТ „Одесаобленерго” та уповноваженим представником споживача.
Отже, Акт складено у відповідності до вимог Правил та є дійсним.
Таким чином, відключення електроустановок позивача було здійснено з дотриманням вимог Правил користування електричною енергією.
Пунктом 7.11 Правил передбачено, що підключення електроустановок споживача, які були відключені на виконання вимоги або припису, здійснюється після усунення споживачем порушень, яке підтверджується відповідним документом організації, що висунула вимогу або видала припис.
Так, 26.08.2010 р. позивачу було встановлено новий засіб обліку електричної енергії, про що свідчить технічний паспорт від 26.08.2010 р. та Акт про опломбування від 26.08.2010 р. підписані з боку уповноваженого представника споживача, та поновлено постачання електричної енергії.
Все вищезазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Стайер”, оскільки донарахування суми заборгованості за електроенергію в розмірі 39400грн. і пов'язане з цим укладення між позивачем та відповідачем угоди № 2 від 26.08.2010р щодо погашення вказаної заборгованості і понесення витрат у розмірі 725,18грн. по відключенню та підключенню позивача від електроенергії -відбулося внаслідок винних дій ТОВ „Стайєр”, яке допустило порушення правил користування електроенергією.
Оскільки, відсутні підстави для визнання недійною угоди №2 від 26.08.2010р., то не можуть бути задоволенні і вимоги про застосування реституції і стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 15000грн., сплачених на виконання цієї спірної угоди.
З вказаних підстав, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України
Повне рішення складено 29.04.2011р.
Суддя Демешин О.А.