"26" квітня 2011 р.Справа № 20/17-469-2011
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд”
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 1 531,14 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2.- за довіреністю б/н від 31.12.2010 року;
від відповідача: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, в якій, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача 1 531,14 грн., у тому числі 1033,26 грн. основного боргу, 68,51 грн. пені, 88,4 грн. річних та 31 грн. інфляційних витрат, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору №945 від 9.06.2010р. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.
У судовому засіданні 26.04.2011 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, про що свідчать поштові повідомлення про їх вручення (а.с.14,39), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Із матеріалів справи вбачається, що 9.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.
Згідно з п.6.1 покупець зобов'язується провести розрахунки протягом 7 днів з дня отримання товару.
Згідно з п.7.1 договору за несвоєчасне проведення розрахунків, покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у випадку прострочення більше ніж на 30 календарних днів штраф у розмірі 30% від залишку заборгованості.
Пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати отриманої продукції, Покупець сплачує постачальнику 20% річних від суми боргу за користування коштами.
Як свідчать матеріали справи, а саме видаткові накладні №20034/19890 від 20.10.2010р. та №20751/20445 від 28.10.2010р. (а.с.11-12), оригінали яких було оглянуто судом під час судового засідання 4.04.2011р., позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, передавши по вказаним накладним товар на загальну суму 1033,26 грн.
Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.
Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк не оплатив суму заборгованості, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим на суму 68,51 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що сторони, користуючись своїм правом, передбаченим ст.6 ЦК України, встановили інший розмір процентів за користування коштами -20% річних, суд, перевіривши відповідні розрахунки позивача, що містяться у заяві про уточнення позовних вимог (а.с.20-21), суд вважає їх обґрунтованими, а заявлені до стягнення суми процентів та інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення судом позову, судові витрати, у відповідності зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 36899012) 1033 /одну тисячу тридцять три/ грн. 26 коп. заборгованості, 68 /шістдесят вісім/ грн. 51 коп. пені, 88 /вісімдесят вісім/ грн. 40 коп. річних, 31 /тридцять одну/ грн. 00 коп. інфляційних витрат, 102 /сто дві/ грн. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 4.05.2011р.