6 квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,
Кафідової О.В., Колодійчука В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до колективного науково-виробничого підприємства «Інтер-газ» про стягнення грошових коштів та пені, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2010 року,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до колективного науково-виробничого підприємства «Інтер-газ» (далі - КНВП «Інтер-газ») про стягнення на підставі ч. 1 ст. 611 ЦК України збитків в розмірі 17 6363 грн. та на підставі ч. 1 ст. 624 ЦК України - неустойки в розмірі 666 672 грн. 50 коп. за невиконання умов договору від 6 лютого 2008 року про виконання робіт, оскільки строк договору сплинув 15 травня 2008 року, а відповідачем із всіх зобов'язань виконано лише прокладання підземного газопроводу.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто із КНВП «Інтер-газ»на користь ОСОБА_3 134 363 гри. та 666 672 грн. 50 коп. пені. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2010 року зазначене судове рішення змінено. Зменшено суму пені, яку стягнуто із КНВП «Інтер-газ»на користь ОСОБА_3 до 70 тис. грн. У решті рішення залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судами і підтверджується матеріалами справи, 6 лютого 2008 року сторони уклали договір на виконання робіт з газифікації, за умовами якого підрядник - відповідач в справі прийняв від замовника - позивача замовлення з проведення робіт з газифікації будинків № 10-40 на вул. Грушовій в с. Совхозне Сімферопольського району АР Крим.
Взяті на себе зобов'язання підрядник зобов'язався виконати в строк до 15 травня 2008 року, а за порушення зазначеного строку - сплатити замовнику неустойку у розмірі 1 % за кожен день прострочення.
На виконання умов договору замовник сплатив підряднику 6 лютого 2008 року 91 325 грн. та за проект - 1 450 грн., 27 лютого 2008 року - 41 588 грн. за монтаж газопроводу, всього - 134 363 грн., що підтверджується копіями квитанцій та не заперечується відповідачем.
Задовольняючи позов в частині, суд виходив із того, що підрядник не виконав умови договору належним чином і в обумовлений договором строк не надав допустимих доказів щодо відсутності своєї вини у порушенні зобов'язань та не виконав свого обов'язку щодо своєчасного попередження замовника про наявність обставин, які загрожують якості або придатності результату роботи. Ухилення позивача від прийняття виконаних підрядником робіт відповідачем не доведено.
З такими висновками районного суду погодився апеляційний суд, разом з тим, у зв'язку з неспівмірністю заявленої до стягнення пені в розмірі 666 672 грн. 50 коп. із загальною сумою стягнутих на користь позивача грошових коштів - 134 363 грн., зменшивши суму пені до 70 тис. грн.
Проте, такі висновки є помилковими з огляду на наступне.
Судами встановлено, що спірні правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, що опосередковують правовідносини за договором підряду, згідно з яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Наслідки порушення умов договору щодо строків виконаних робіт передбачені чч. 2, 3 ст. 849 ЦК України в межах здійснення замовником права перевірки у будь-який час ходу та якості роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Наслідки порушення умов договору щодо якості виконаних робіт передбачено чч. 1-3 ст. 858 ЦК України.
Зокрема, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено законом або договором за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.
Отже, правовою підставою для стягнення збитків, завданих порушенням умов договору щодо строків та якості підрядних робіт, є відмова замовника від договору підряду, докази на підтвердження вчинення якої позивачем в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.
Як встановлено судами, позивачем в рахунок майбутніх робіт було сплачено 134 363 грн. (попередня оплата), що в разі відмови позивача від договору підряду не виключає застосування ст. 1212 ЦК України.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало з'ясувати зміст цивільних прав та обов'язків сторін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, ступінь та належність виконання договірних зобов'язань кожною із сторін, наявності чи відсутності відмови позивача від договору, передбачену договором та законом відповідальність за порушення умов договору, проаналізувати докази, що надані сторонами у підтвердження їх вимог та заперечень в частині додержання належного виконання умов договору.
З огляду на наведене, ухвалені у справі рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими та підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: В.П. Гончар
Є.П. Євграфова
О.В. Кафідова
В.М. Колодійчук