13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Кафідової О.В., Мартинюка В.І.,
Ткачука О.С., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Васильківської міської ради Київської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2010 року, -
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належною на праві власності ОСОБА_3 земельною ділянкою, загальною площею 0,0251 га, що знаходиться в
АДРЕСА_1, шляхом знесення розміщеного на ній будинку за наданою йому адресою АДРЕСА_1, та відновлення попереднього стану земельної ділянки, що існував до порушення прав ОСОБА_3.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково в частині позовних вимог ОСОБА_4.
Рішення десятої сесії п'ятого скликання Васильківської міської ради від 10 жовтня 2006 року в частині передачі безкоштовно у приватну власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,305 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства скасовано.
Державний акт серії ЯК №335352-5594 на право власності на земельну ділянку площею 0,0251 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на ім'я ОСОБА_3 визнано недійсним.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів не відповідають.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 отримав право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,0695 га (державний акт ЯК № 335352-5593) та на земельну ділянку площею 0,0251 га для ведення особистого селянського господарства (державний акт № 335352-5594) 27.04.2010 року, тобто після надання ОСОБА_4 дозволу на будівництво будинку, оформлення технічної документації на новозбудований будинок, надання адреси будинку та погодження рішенням виконкому прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку.
Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.
Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник ( користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, відповідно, 7\10 частин домоволодіння належить ОСОБА_3 та 3\10 частин - ОСОБА_4 Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,1460 га.
Згідно рішення 8-ї сесії 24-го скликання Васильківської міської ради Київської області від 13 лютого 2004 року та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, ОСОБА_4 у приватну власність передані безкоштовно дві земельні ділянки, загальною площею 0,0438 га, розташовані у АДРЕСА_1 - кадастровий номер 3210700000:12:015:0018, площею 0,0138 га для ведення особистого селянського господарства та кадастровий номер 3210700000:12:015:0019, площею 0,0300 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На даний час державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 не отримані.
Згідно акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок від 14 грудня 2005 року погодження меж суміжних землекористувачів між сторонами було проведено 14 грудня 2005 року. Ніяких претензій при встановленні зовнішньої межі суміжними землекористувачами не заявлено. Акт підписано суміжними землекористувачами, в тому числі і ОСОБА_3
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення 10-ї сесії 5-го скликання Васильківської міської ради Київської області від 10 жовтня 2006 року та державних актів на право власності на землю серії ЯК № 335352-5594 та ЯК № 335351-5593 від 28 квітня 2010 року, ОСОБА_3 у приватну власність безкоштовно передані дві земельні ділянки, загальною площею 0,1022га, розташовані у АДРЕСА_1, площею 0,0251 га для ведення особистого селянського господарства та 0,0695 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок від 19 березня 2007 року погодження меж суміжних землекористувачів між сторонами було проведено 19 березня 2007 року. Ніяких претензій при встановленні зовнішньої межі суміжними землекористувачами не заявлено. Акт підписано суміжними землекористувачами, в тому числі і ОСОБА_4
Згідно рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради Київської області від 25 вересня 2007 року № 573 ОСОБА_4 дозволено будівництво житлового будинку та знесення частини старого будинку з переобладнанням іншої частини в літню кухню на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 згідно проекту, погодженого відділом містобудування та архітектури.
Заявляючи позов про усунення перешкод в користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою, ОСОБА_3 зазначив, що спірна забудова проведена на ділянці площею 0,0251га, що належить йому.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_4, отримавши у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0438 га АДРЕСА_1, до виготовлення відповідних державних актів та до отримання у вересні 2007 року дозволу, здійснила забудову на земельній ділянці площею 0,0251 га, що належить ОСОБА_3
Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, не з»ясував повністю чи частково спірна забудова розташована на ділянці, яка належить позивачу, не перевірив, чи можливе усунення цих порушень іншим способом, тобто не повністю встановив фактичні обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та ( або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від
06 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Київської області від
14 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Дьоміна О.О.
Судді: Кафідова О.В.
Мартинюк В.І.
Ткачук О.С.
Штелик С.П.