73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
28 квітня 2011 р. Справа № 2-а-1341/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просила визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.02.2011р. №0003371701/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання на суму 6402,67 грн. по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна.
Дане повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 21.01.11р. №26/17/2604017980 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09р. по 31.12.10р.
Згідно акту перевірки єдине порушення податкового законодавства, яке стало підставою для винесення спірного повідомлення-рішення, полягає у тому, що позивач не сплатила податок з доходів фізичних осіб в сумі 6402,67 грн. за фактом реалізації позивачем легкового автомобіля марки Волксваген Пассат, від продажу якого позивач за висновком ДПІ отримала доход в сумі 43684,46 грн.
Відповідно до позовної заяви позивач вважає спірне повідомлення-рішення незаконним з тих підстав, що вона не отримувала доходу від продажу належного їй автомобіля Волксваген Пассат в тому розмірі, в якому його визначив відповідач в акті перевірки. Позивач зазначає, що 16.06.2009р. через товарну біржу "Ізумруд" між ОСОБА_1 та покупцем гр. ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу належного позивачу легкового автомобіля марки Волксваген Пассат, і вартість цього автомобіля за домовленістю сторін склала 1000 грн., з яких і був сплачений податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, тобто 150 грн.. Висновок акту перевірки про отримання позивачем від продажу даного автомобіля доходу в сумі 43684,46 грн. позивач вважає лише припущенням податкового органу, яке не підтверджено жодним доказом. Позивач зазначає, що на момент здійснення продажу вказаного автомобіля не існувало жодного нормативного акту, який би вимагав від продавця здійснювати експертну оцінку автомобіля до його реалізації, і визначати вартість автомобіля не нижче, ніж визначена експертом.
ДПІ надало письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить в позові відмовити, посилаючись на те, що вартість проданого позивачем автомобіля Волксваген Пассат складала 43684,46 грн., що підтверджується експертною оцінкою, тому з отриманого доходу позивач повинна була сплатити податок в розмірі 15%, як це передбачено Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV. Оскільки позивачем було сплачено податку з доходів фізичних осіб від продажу вказаного автомобіля лише в сумі 150 грн., то позивачем недоплачено цього податку в сумі 6402,67 грн.. В обґрунтування своєї позиції ДПІ посилається на спільний наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яким затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), і зазначає, що вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Дана Методика застосовується, зокрема, у разі визначення вартості відокремленого колісного транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
Сторони надали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16.06.2009 року на товарній біржі "Ізумруд" позивач уклала з гр. ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобіля Волксваген Пассат (копія біржового договору долучена до матеріалів справи).
За даним договором вказаний автомобіль за домовленістю сторін був проданий за 1000 грн., які одержані позивачем на момент підписання цього договору.
Суть спору полягає у тому, що ДПІ не погоджується з визначеною в біржовому договорі від 16.06.2009р. ціною вищевказаного автомобіля в розмірі 1000 грн., і вважає, що фактично позивач отримала доход від продажу цього автомобіля в сумі 43684,46 грн., яка визначена незалежною експертною оцінкою № 759 від 16.06.2009р.
Основним нормативним документом, який на момент продажу позивачем автомобіля врегульовував питання сплати фізичними особами податку з доходів фізичних осіб, був Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV (надалі-Закон №889-IV), що втратив чинність з 01 січня 2011 року в зв'язку з вступом в дію Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.
При вирішенні даного спору суд застосовує положення Закону №889-IV, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, яким є транспортні засобі, було врегульовано ст. 12 Закон №889-IV, яка містила наступні положення:
- дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (п.12.1);
- як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення (п.12.2);
- дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (п.12.2);
- якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу (п.12.3);
- якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається шляхом застосування ставки податку, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості майна, розрахованої за звичайними цінами, яке відчужується кожною із сторін (п.12.4);
- податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору. Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в пункті 11.3 статті 11 цього Закону (п.12.4).
Наведені положення ст. 12 Закон № 889-IV підтверджують позицію податкового органу проти якої не заперечує і позивач, що дохід, отриманий фізичною особою від продажу автомобіля підлягає кінцевому оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (надалі - ПДФО) при його виплаті.
При цьому Закон № 889-IV не передбачає врахування витрат платника податку по придбанню автомобіля при визначенні оподатковуваного доходу, одержаного від його продажу.
Слід також окремо зазначити, що товарна біржа "Ізумруд", на якій був укладений вищевказаний договір купівлі-продажу автомобіля Волксваген Пассат, не є податковим агентом в розумінні п.12.3 ст.12 Закону №889-IV, на якого цим же Законом може бути покладений обов'язок по нарахуванню та сплати до бюджету ПДФО з доходу, отриманого платником податку, а також відповідальність за несплату цього податку. (Така правова позиція наведена в оглядовому листі ВАСУ від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09).
При вирішенні питання щодо розміру доходу від продажу рухомого майна, як бази для оподаткування вказаним податком, слід враховувати положення пункту 1.2 ст. 1 Закон №889-IV, відповідно до якого дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються: звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності. Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то: сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного; позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду; сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою.
Таким чином, доходом платника ПДФО від продажу автомобіля слід вважати суму будь-яких коштів, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.
Слід зазначити, що на відміну від доходу від продажу рухомого майна, Закон №889-IV передбачав, що дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства (п.11.1.3.).
Тобто, Закон №889-IV не вимагав визначення доходу від продажу рухомого майна, у тому числі і автомобіля, як бази для оподаткування ПДФО на рівні не нижче ніж оціночна вартість такого майна, що розрахована уповноваженим суб'єктом оціночної діяльності.
Лише з 01.01.2011р. діє пункт 173.2 ст.173 Податкового кодекс України, згідно з яким дохід від продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта та не нижче 25 відсотків вартості такого самого нового об'єкта рухомого майна.
Виходячи з наведених положень законодавства України слід дійти висновку, що на момент продажу позивачем свого автомобіля законодавство не покладало на фізичних осіб обов'язку визначати свій дохід від продажу автомобіля, а відповідно і сплачувати ПДФО, виходячи з ціни, яка не може бути нижче оціночної вартості такого об'єкта.
А відтак, базою для оподаткування ПДФО за договором купівлі-продажу від 16.06.2009р. автомобіля Волксваген Пассат слід вважати ціну автомобіля, яка зазначена в цьому договорі.
Відповідно до положень ст. 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Не погоджуючись з ціною зазначеного автомобіля, яка визначена у договорі купівлі-продажу від 16.06.2009р., і вважаючи її заниженою сторонами договору, що вплинуло на розмір сплаченого ПДФО, ДПІ в той же час не ставить питання про визнання в судовому порядку цього договору недійсним в частині визначення ціни, при тому що право податкових органів подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, передбачено п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Слід зазначити, що обсяг наданих ДПІ матеріалів та доказів не дає суду достатніх підстав стверджувати, що укладений 16.06.2009 року на товарній біржі "Ізумруд" договір купівлі-продажу автомобіля Волксваген Пассат, є нікчемним і відповідно до ст. 228 ЦК України є таким, що порушує публічний порядок.
Щодо ставки ПДФО, яка повинна застосовуватися для оподаткування доходу за вказаним договором, то ДПІ вірно вказує, що її розмір встановлений пунктом 7.1 статті 7 Закону №889-IV і дорівнює 15 %, оскільки передбачені п.12.2 ст. 12 цього Закону підстави для оподаткування цього доходу за ставкою 1% від вартості об'єкта рухомого майна відсутні.
Що стосується висновку ДПІ про отримання позивачем доходу від продажу вищевказаного автомобіля в сумі 43684,46 грн., то такий висновок на думку суду не є достатньо обґрунтованим і підтвердженим належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (п.4).
Слід зазначити, що Методика, на підставі якої зроблений висновок спеціаліста № 759 від 16.06.09р., і на яку посилається ДПІ в обґрунтування своїх вимог, дійсно застосовується також і для визначення вартості відокремленого транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
В зазначеній Методиці вживається поняття ринкової вартості транспортного засобу, яке визначає його як вартість, за яку можливе відчуження транспортного засобу на ринку подібного транспортного засобу на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
Визначена договором купівлі-продажу від 16.06.09р. ціна вищевказаного автомобіля і розрахована висновком спеціаліста №759 від 16.06.09р. його ринкова вартість дійсно суттєво відрізняються, що з урахуванням невеликого проміжку часу між укладенням договору та проведення оцінки може викликати обґрунтовані сумніви відносно добросовісності та розсудливості сторін цього договору при визначенні ціни автомобіля.
Проте такі сумніви не можуть бути достатніми підставами для висновку про отримання позивачем доходу від продажу автомобіля саме в тому розмірі, який визначений у висновку спеціаліста №759 від 16.06.09р. та в акті перевірки. Тим більше, що на момент укладення вказаного договору у позивача була законодавчо передбачена можливість визначати в договорі купівлі-продажу ціну належного йому автомобіля на власний розсуд без обмеження її мінімального розміру оціночною вартістю, що визначається експертною оцінкою.
На підставі всього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ДПІ не довело належними доказами факт отримання позивачем доходу в сумі 43684,46 грн. від продажу вищевказаного автомобіля, у зв'язку з чим суд не може погодитися із правомірністю спірного повідомлення-рішення і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 128, 158, 159-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області - задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003371701/0 від 03.02.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 8.1.5