73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"15" квітня 2011 р. Справа № 2-а-6687/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.,
за участю представників:
позивача -Бондар А.Ф.,
ДПІ у м.Херсоні -Горбунова К.О., Муха С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Євробетон»
до державної податкової інспекції у м.Херсоні,
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
В грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Євробетон» (надалі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі-відповідач, ДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010р. №0004472301/0 та № 0004462301/0, якими позивачу збільшені зобов'язання з податку на прибуток на 38205,75 грн., у тому числі за основним платежем на 25470,5 грн., та з податку на додану вартість на 37477,5 грн., у тому числі за основним платежем на 24985,0 грн.
Спірні податкові повідомлення рішення складені на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 15.11.2010р. №4823/-4/33277676.
За актом перевірки позивачу збільшений оподатковуваний прибуток на 101884,0 грн., що дозволило відповідачу додатково нарахувати податок на прибуток в сумі 25470,5 грн.. Порушення, які стали підставою для збільшення відповідачем оподатковуваного прибутку полягають у наступному:
- не декларування приросту балансової вартості покупних запасів за 1 півріччя 2010 року на суму 286395,0грн.;
- неправомірне віднесення до складу валових витрат пусконалагоджувальних робіт на суму 47500,0 грн.;
- неправомірне віднесення до складу валових витрат документально непідтверджених витрат на оплату праці в сумі 1350,0 грн. та відрахувань до фондів державного загальнообов'язкового страхування в сумі 1862,0 грн.,;
- неправомірне віднесення до складу валових витрат понаднормативної вартості робіт по поліпшенню основних фондів на суму 19134,0 грн..
Крім того, в акті перевірки вказується на заниження позивачем валових витрат по сплаті відсотків в сумі 254357,0 грн. за користування кредитними коштами та послуг банків. Дана сума була врахована ДПІ при визначені заниженого об'єкту оподаткування податком на прибуток в сторону його зменшення.
На збільшення позивачу зобов'язань по податку на додану вартість вплинуло невключення до складу податкових зобов'язань доходів, отриманих від продажу товарно-матеріальних цінностей. Так, в травні 2010р. позивач не включив до зобов'язань доходи від реалізації товарів АФ «Радгосп «Білозерський» на суму ПДВ 214,71 грн. та ПП ОСОБА_4 на суму ПДВ 20863,26 грн.. Аналогічно у червні 2010 року позивач не включив до зобов'язань ПДВ в сумі 1439,24 грн. від реалізації товарів ППМФ «Таврія» та ПДВ в сумі 2468 грн. від реалізації товарів ПП ОСОБА_4.
Слід зазначити, що відображені в акті перевірки факти укладання позивачем нікчемних правочинів призвели як до збільшення задекларованих позивачем валових доходів на суму 17625834,0 грн., так і до збільшення валових витрат на цю ж суму, що в результаті не вплинуло на розмір донарахованих позивачу зобов'язань по податку на прибуток.
Це ж порушення не вплинуло і на розмір нарахованих позивачу зобов'язань по податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2010р. №0004462301/0, оскільки за наслідками цього порушення були зменшені задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2525167,0 грн..
В позовній заяві позивач в обґрунтування позовних вимог посилається лише на неправомірність висновків акту перевірки щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, і жодним чином не спростовує наявність тих порушень, які безпосередньо вплинули на зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану варітьсь за спірними рішеннями.
Суд не приймає до уваги викладені в позовній заяві обґрунтування позовних вимог, оскільки вони не мають відношення до тих порушень, які стали причиною для винесення спірних повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача також не навів додаткових обґрунтувань, ніж ті, які викладені в позовній заяві.
Викладена ДПІ позиція в письмових запереченнях на адміністративний позов та в поясненнях її представників в судовому засіданні полягає у тому, що висновки акту перевірки та винесені за результатами такої перевірки рішення є правомірними, і підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а наведені позивачем обґрунтування позовних вимог не спростовують висновків акту перевірки.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (надалі-Закон №334) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
За пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону №334 у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням.
За приписами пп..8.7.1.п.8..7 ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
За пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Ні в позовній заяві, ні в ході розгляду справи викладені в акті перевірки порушення вимог Закону №334, які вплинули на зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2010р. №0004472301/0, позивачем жодним чином не спростовані.
Суд вважає висновки акту перевірки щодо виявлених порушень Закону №334 обґрунтованими, а донараховані за наслідками таких порушень податкові зобов'язання по податку на прибуток такими, що повністю узгоджуються з вимогами законодавства.
Таким чином, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2010р. № 0004472301/0.
Також суд не вбачає підстав і для скасування податкового повідомленням-рішенням від 24.11.2010р. № 0004462301/0, оскільки всі зафіксовані в акті перевірки порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р №168/97-ВР, які вплинули на зобов'язання по ПДВ за цим рішенням, мають місце і позивачем не спростовані.
За приписами пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 , пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Нарахування спірним повідомленням-рішенням від 24.11.2010р. №0004462301/0 податкових зобов'язань по ПДВ узгоджується з положеннями Закону №168/97-ВР.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки наявність порушень податкового законодавства, які стали підставою для винесення спірних повідомлень-рішень, доведена ДПІ належними доказами і позивачем не спростована, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Євробетон» до державної податкової інспекції у м.Херсоні відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 квітня 2011 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.6