20 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Гвоздика П.О., Кузнєцова В.О.,
Дем'яносова М.В., Мартинюка В.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року,
ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є членом садівницького товариства “Академік” з 1982року, з 1994 року вона є власницею приватизованої садової АДРЕСА_1, на якій вона вирощувала різноманітні дерева та кущі.
У грудні 2004 року за наказом відповідача, без дозволу ОСОБА_3, було спиляно до рівня припинення росту багаторічні дерева на її ділянці, чим завдано шкоди, оскільки врожай горіхів вона завжди продавала і отримували кошти за це. Крім того, їй необхідно відновлювати дерева, купувати саджанці та інше.
ОСОБА_3 указувала на те, що ОСОБА_4 своїми діями заподіяв їй матеріальну шкоду, яку вона оцінила в 7 740 грн. та просила суд стягнути її з ОСОБА_4
Також позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями останнього та переживаннями з цього приводу, відшкодувати судові витрати та оплату за здійснення публікації про слухання справи.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 7 740 грн., на відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. та 255 грн. понесених судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 доведено вину ОСОБА_4 в заподіянні їй матеріальної та моральної шкоди.
Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх висновків та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначених вимог не врахував та не дослідив які саме дерева та кущі були на садової АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, не встановив скільки та які саме дерева були зрізані до припинення росту та які були пошкоджені, який дохід від отриманих плодів вона мала й чи мала вона його взагалі, скільки саджанців нею було посаджено та їх вартість, тобто належним чином не перевірив розрахунок матеріальних збитків наведений позивачкою та не встановив реальний збиток завданий ОСОБА_3 незаконними діями.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди судом не наведено чим саме підтверджується факт заподіяння ОСОБА_3 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та з чого саме суд виходить оцінюючи таку шкоду.
Отже судом не з'ясовано всіх обставин справи та не надано їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не з'ясував всіх обставин справи та не дав їм правової оцінки й залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: П.О. Гвоздик
М.В. Дем'яносов
В.О. Кузнєцов
В.І. Мартинюк