іменем україни
19 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.
суддів: Дем'яносова М.В., Ткачука О.С.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання зазначеного договору договором купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2010 року,
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання зазначеного договору договором купівлі-продажу.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Встановлено, що договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20 квітня 2001 року є договором купівлі-продажу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2010 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 травня 2010 року скасовано, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2010 року, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 травня 2010 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позивач знав про укладення між його дружиною, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 договору дарування, тривалий час зазначену угоду не оспорював, пропустив строк позовної давності.
Крім того, позивач не надав суду належних доказів того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично було укладено договір купівлі- продажу, а не договір дарування.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду (судів) не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: В.І. Мартинюк
М.В. Дем'яносов
О.С. Ткачук