Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Сахна Р.І., Пузиревського Є.Б.,
з участю прокурора Тилика Т.М.,
розглянула в судовому засіданні 19 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2010 року.
Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2010 засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 04.11.2005 року за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі Указу Президента України «Про помилування» від 25.07.2008 року, строк відбуття покарання скорочено на 1 рік та звільнено від покарання умовно-достроково на строк 1 рік 1 місяць 16 днів,
за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2010 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 6 травня 2010 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 23 по вул. Червонопрапорній в м. Херсоні, з метою викрадання чужого майна, наніс декілька ударів руками в область голови та тулуба ОСОБА_3 та відкрито заволодів його мобільним телефоном «Самсунг Е-740», вартістю 1000 грн., із сім картою оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 30 грн., та грошима в сумі 100 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1130 грн.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд дійшов неправильного висновку про можливість застосування до засудженого ст. 69 КК України, оскільки злочин, за який його засуджено відноситься до категорії тяжких, ОСОБА_1 раніше судимий за скоєння тяжкого злочину, даний злочин скоїв у стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Стаття 69 КК України передбачає можливість призначення більш м'якого покарання за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного. При цьому ці обставини повинні стосуватися лише події злочину та особи винного.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд послався на наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, а також те, що він є інвалідом 3 групи.
Між тим, позитивні характеристики, наявність на утриманні засудженого неповнолітніх дітей, стан його здоров'я, не можуть бути визнані обставинами, як пом'якшують покарання, та такими, що знижують ступінь суспільної небезпечності особи винного або вчиненого ним злочину.
Крім того, при призначенні покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК України, судом фактично не враховано, що засуджений, маючи непогашену судимість, скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Проте, зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1 дотримані не були.
Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1, посилаючись на визнання вини, фактично обставини, встановлені органом досудового слідства, не визнав та показав, що застосував насильство до потерпілого не з метою заволодіння його майном. Він вважав, що потерпілий має наміри побити його, а тому першим вдарив, а майно забрав, будучи злим на потерпілого, при цьому заперечував викрадання майна з кишень одягу потерпілого, коли той, після нанесення йому ударів, лежав на землі.
Як вбачається з матеріалів справи потерпілим ОСОБА_3 був заявлений цивільний позов на суму 1130 грн.( а.с. 24). Вирішуючи питання про можливість розгляду справи в порядку ст. 299 КПК України, судом належним чином не з'ясовано відношення засудженого до позову, позов потерпілого в судовому засіданні не оголошувався, та вироком суду стягнуто на користь потерпілого 130 грн., при цьому рішення суду про часткове задоволення позову потерпілого не мотивовано.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення потерпілого про час та місце розгляду справи, що є порушенням його прав.
Таким чином, судом безпідставно прийнято рішення про недоцільність дослідження доказів у справі відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України. Дане порушення, відповідно до ст. 370 КПК України, є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та перешкодило суду повно, всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, не звернув увагу на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законів та безпідставно залишив вирок без зміни.
Враховуючи наведене, зазначений вирок та ухвала апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку, правильно застосувати кримінальний закон, в залежності від чого постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначене ОСОБА_1 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, слід вважати м'яким.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
_____________ ___________ ________________
Шилова Т.С. Сахно Р.І. Пузиревський Є.Б.