Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Сахна Р.І., Пузиревського Є.Б.,
з участю прокурора Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні 19 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,
за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю в системі МНС України, строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку судове рішення не було оскаржено.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, тимчасово перебуваючи на посаді заступника начальника управління-начальника відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Кіровоградського МУ ГУ МНС України в Кіровоградській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використав надані йому владні повноваження та своє службове становище, діючи умисно з корисливих мотивів з метою одержання хабара за видачу дозволу пожежного нагляду на початок роботи клубу спортивного покеру ТОВ «Хотей-груп», засновником якого є громадянин ОСОБА_2, шляхом вимагання одержав від нього 3 вересня 2010 року хабар у сумі 2 тисячі гривень та 15 вересня 2010 року ще 2 тисячі гривень. Після чого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 дозвіл НОМЕР_1 на початок роботи клубу спортивного покеру ТОВ «Хотей-груп» і був затриманий працівниками УДСБЕЗ УМВС України в Кіровоградській області.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що судом призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не в повній мірі відповідає особі засудженого та тяжкості злочину. Наголошує, що у суду були всі об'єктивні підстави застосувати ст. 54 КК України та прийняти рішення про позбавлення засудженого спеціального звання. Крім того, вважає, що судом належним чином не мотивовано рішення щодо не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і прокурор у касаційній скарзі його не оспорює.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок м'якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини його вчинення та дані про особу засудженого, а саме, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину. Обставиною, що пом'якшує покарання, судом обґрунтовано визнано щире каяття та визнання вини у скоєному злочині.
З урахуванням сукупності наведених даних, відсутності обставин, що обтяжують покарання, судом було прийнято мотивоване рішення про призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 368 КК України з призначенням йому додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю в системі МНС України на строк 3 роки.
З урахуванням тяжкості злочину, особи ОСОБА_1, суд дійшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням.
Судом також обґрунтовано ОСОБА_1 не засуджений до додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки, у відповідності з вимогами ст. 77 КК України, таке додаткове покарання, у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням, не застосовується.
Не позбавлення за вироком суду ОСОБА_1 спеціального звання на підставі ст. 54 КК України не можна вважати невиправдано м'яким покаранням, як про це порушує питання прокурор, оскільки застосування додаткового покарання відповідно до ст. 54 КК України є правом, а не обов'язком суду. У даному випадку призначене засудженому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, як убачається з матеріалів справи, під час виступу в судових дебатах прокурор порушував питання про призначення саме такого покарання.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
____________ __________ ________________
Шилова Т.С. Сахно Р.І. Пузиревський Є.Б.