Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого - судді Крещенка А.М.,
суддів Єлфімова О.В., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2010 року щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого.
ОСОБА_5 притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України за те, що він з 17 березня 2003 року злісно ухилився від сплати встановлених рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 9 квітня 2003 року коштів на утримання дитини (аліментів), на користь ОСОБА_6 на утримання дитини - сина ОСОБА_7 Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 в період з 1 січня 2007 року по 1 вересня 2010 року утворилася заборгованість в розмірі 16926 гривень.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2010 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, на підставі ст. 48 КК України, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі ст. 7 КПК України у зв'язку зі зміною обстановки.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постанови щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. При цьому прокурор посилається на те, що у постанові суд не виклав докази винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та не навів обгрунтованих мотивів звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 ККУкраїни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлює вчинення нею нового злочину.
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд правильно встановив фактичні обставини справи та дав належну юридичну оцінку діям ОСОБА_5 Ці обставини у касаційній скарзі не оспорюються. Проте суд, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, не навів достатніх мотивів, чому злочин, який вчинила ця особа, нині втратив суспільну небезпечність та чому ОСОБА_5 перестав бути суспільно небезпечним.
Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлює вчинення нею нового злочину.
Таким чином, для застосування ст. 48 КК України суду належить встановити як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
Приймаючи рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, суд обґрунтував свій висновок тим, що ОСОБА_5 вперше вчинив злочин, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, та на час розгляду справи в суді частково сплатив заборгованість за аліментами в розмірі 838,80 гривень.
Разом із цим з протоколу судового засідання вбачається, що суд, в порушення ст. 299 КПК України, не визначився з обсягом доказів, що підлягають дослідженню, та порядком їх дослідження, не розпочав судового слідства, не дослідив матеріали справи та не з'ясував ні думку прокурора, ні думку захисника щодо можливості звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.
Усупереч зазначеним вимогам закону, суд, без дослідження будь-яких обставин, зокрема, щодо вчинення ОСОБА_5 злочину, даних про його особу, тощо, дійшов висновку, що внаслідок зміни обстановки вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність та він перестав бути суспільно небезпечним.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що цей висновок суду є передчасним, а тому не може бути визнаним законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим постанова суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить прийняти рішення у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Крещенко А.М. Єлфімов О.В. Шибко Л.В