Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Шилової Т.С.,
суддів Сахна Р.І., Квасневської Н.Д.,
з участю прокурора Пересунька С.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2010 року.
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2010 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що відповідно до ст. 89 КК України, не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до обмеження волі строком на один рік.
На підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 05 вересня 2008 року, близько о 19.00 год. біля продуктового магазину по вул. Тавричній, 55 у м. Запоріжжя на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_2 декілька ударів ногою в груди, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінально - процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про наявність у справі підстав для застосування до ОСОБА_1 амністії . Вказує на те, що районний суд на порушення вимог ст. 9 вищезазначеного Закону не з'ясував думку ОСОБА_1 з приводу застосування до нього акту амністії.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про амністію» застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в протоколі судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, районний суд в порушення вказаних вимог закону взагалі не ставив на обговорення цього питання, не з'ясував думку засудженого з приводу цього в судовому засіданні та без його на це згоди застосував до засудженого акт амністії. Крім того, як вбачається з вироку, районний суд звільнив засудженого від покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» так як ОСОБА_1 має неповнолітніх дітей і навіть не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи копій свідоцтв про народження дітей засудженого.
Враховуючи наведене, прийняте судом першої інстанції рішення про звільнення ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить належним чином перевірити наявність чи відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 зазначеного закону та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Оскільки, при апеляційному розгляді справи, судом не були усунуті вищевказані недоліки, то ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Шилова Т.С. Сахно Р.І. Квасневська Н.Д.