Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Крижановського В.Я., Суржок А.В.,
за участю прокурора Стратюка О.М.
розглянула в судовому засіданні 21 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора, що брав участь в розгляді справи судом, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2011 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2010 року засуджено
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого
за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених пп. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Судом вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.
Справа № 5-837к11 Категорія: чч. 2, 3, 4
Головуючий в суді першої інстанції: Махиборода Н.О. ст. 190 КК України
Доповідач в апеляційній інстанції: Шпонька В.П.
Доповідач в касаційній інстанції: Крижановський В.Я.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у шахрайстві, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому ним за таких обставин.
У травні 2003 року ОСОБА_1 стало відомо про порушення кримінальної справи відносно його знайомих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за вчинений ними злочин в сфері господарської діяльності. За погодженням з ними, ОСОБА_1 звернувся до знайомих підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за наданням ними грошової допомоги для «закриття справи». Останні, з червня 2003 року по лютий 2004 року таку допомогу надавали. Так як кримінальне переслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжувалося, ОСОБА_1 прийняв рішення про заволодіння чужим майном шляхом обману підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Реалізуючи злочинний умисел на отримання від них грошей у якості «допомоги» при вирішенні кримінальної справи ОСОБА_1:
- 15 червня 2004 року біля приміщення цирку в м. Кривий ріг зустрівся з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і запевнив їх в тому, що в разі надання ними 13600 грн. ОСОБА_5 для розблокування рахунку ПП «ОСОБА_20» вони отримають долю у виробництві тальку. Того ж дня, в тому ж місці, до якого ОСОБА_1 прибув на своєму автомобілі «Мерседес бенц 250» разом з ОСОБА_5, підприємці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали особисто ОСОБА_1 13600 грн., якими той заволодів спричинивши потерпілим значну шкоду;
- у вересні 2004 року, за ініціативи ОСОБА_1, ОСОБА_5 повинен був уникати зустрічі з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким він повідомив про арешт ОСОБА_5 Управлінням Служби безпеки в Дніпропетровській області. Цю ж інформацію підприємцям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердила дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 15 вересня 2004 року ОСОБА_1 отримав від підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 20000 доларів США (106228 грн.) начебто для передачі заступнику прокурора м. Кривий Ріг ОСОБА_9 за «звільнення з-під варти» ОСОБА_5 Однак, ОСОБА_1 з самим ОСОБА_9 не зустрічався, грошима заволодів шляхом обману, а потерпілим тим самим спричинив шкоду в особливо великих розмірах;
- 01 жовтня 2004 року ОСОБА_1 повідомив підприємцям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нібито про прохання заступника прокурора м. Кривий Ріг ОСОБА_9 про надання матеріальної допомоги співробітникам УСБУ в Дніпропетровській області у розмірі 30000 грн. з метою звільнення ОСОБА_5 з-під варти. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погодилися на надання такої допомоги у розмірі 20000 грн., які і передали особисто ОСОБА_1 02 жовтня 2004 року. Внаслідок заволодіння ОСОБА_1 даними коштами шляхом обману потерпілим заподіяно шкоду у великих розмірах.
24 січня 2011 року вироком Апеляційного суду Запорізької області скасо-
вано вирок Ленінського районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2010 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, а справа в цій частині закрита з підстав, передбачених ст. 7-1 КПК України, тобто у зв'язку зі спливом строків давності.
Цей же вирок в частині призначення покарання ОСОБА_1 за чч. 3 і 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України скасований внаслідок м'якості.
Призначено покарання:
за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
В решті вирок суду залишений без зміни.
У касаційні скарзі прокурор, що брав участь в розгляді справи судом, ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при закритті провадження у кримінальній справі не за ст. 49 КК України, а за ст. 7-1 КК України. Також, на думку прокурора, є неправильне застосування кримінального закону апеляційним судом при скасуванні вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання без скасування вироку в частині призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України;
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений просить про скасування вироку апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки, на думку засудженого, апеляційний суд мав перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, яким він засуджений без достатніх на те підстав.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд, розглядаючи апеляції прокурора, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_1, дійшов однозначного висновку про те, що судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені правильно, а дії засудженого вірно кваліфіковані за чч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України. Тому апеляційний суд визнав вирок суду першої інстанції незаконним лише в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, у зв'язку з чим скасував цей вирок за м'якістю призначеного покарання, без проведення судового слідства, постановив свій вирок, яким призначив йому більш суворе покараня.
Разом з тим, апеляційним судом при розгляді даної справи порушена процедура постановлення вироку та фіксування розгляду справи у протоколі судового засідання.
Колегія суддів вважає, що апеляційним судом постановлено вирок з істотним порушенням вимог, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК України.
Крім того, вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 333 КПК України, оскільки у вступній частині вироку відсутні відповідні дані щодо особи засудженого ОСОБА_1 - рік, місяць і день його народження.
У зв'язку з наведеним, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_1 направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого цьому суду слід з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону розглянути апеляції учасників, постановити законне і обґрунтоване рішення за наслідками апеляцій усіх осіб, які оскаржили вирок суду першої інстанції, врахувавши і доводи касаційних скарг.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора, що брав участь в розгляді справи судом, задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді: _______________ _______________ ________________
Пойда М.Ф. Крижановський В.Я. Суржок А.В.