Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Чуйко О.Г., Вільгушинського М.Й.,
прокурора Парусова А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Надвірнянського районного суду Івано - Франківської області від 27 травня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 10 серпня 2010 року.
Цим вироком -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 3 місяці арешту з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_1, вирок суду відносно якого учасниками процесу не оскаржується.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2010 року вирок суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він 29.01.2010 року приблизно о 14 годині 00 хвилин біля магазину »Крона» по вул. Мазепи у м. Івано-Франківську у ОСОБА_1 з метою подальшого збуту за 1650 гривень незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальною масою 79,92 грама за 1650 гривень.
29.01.2010 року приблизно о 14 год. 40 хв. по вул. Шухевича в м. Надвірна під час огляду автомобіля марки «Мерседес Віто», який належить ОСОБА_2, у кишені водійських дверцят було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальною масою 79,92 грама, який ОСОБА_2 незаконно придбав, зберігав, перевозив з метою збуту.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження ОСОБА_2, ставить питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд, безпідставно не визнав знаряддям злочину автомобіль «Мерседес Віто», на якому засуджений перевозив наркотичний засіб та не вирішив питання про конфіскацію автомобіля в дохід держави. Крім того, посилається на ту обставину, що суд в порушення ст. 65 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, значну кількість придбаного засудженим особливо небезпечного наркотичного засобу, та за відсутності обставин, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину застосував до ОСОБА_2 вимоги ст. 69 КК України. Апеляційний суд, в порушення ст. 377 КПК України, при відмові в задоволенні апеляційної скарги прокурора, на мотиви прийнятого рішення не послався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій, суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, що у касаційній скарзі прокурора не оспорюється, як і не оспорюється правильність кваліфікації дій засудженого.
Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про застосування до засудженого ст. 69 КК України, не дотримався всіх вимог кримінально-процесуального і кримінального закону, є обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п.п. 1, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року, з внесеними змінами постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суд, приймаючи рішення про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, у мотивувальній частині вироку зобов'язаний навести наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, належним чином мотивувати своє рішення.
Проте, як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд в повній мірі не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку при застосуванні ст. 69 КК України свій висновок про можливість призначення ОСОБА_2 такого виду покарання як арешт.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 характеризується позитивно, раніше не судимий, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
В той же час, ОСОБА_2 вчинив умисний злочин, віднесений законом до категорії тяжких, наркотичні засоби придбав у значній кількості та збував протягом тривалого періоду часу. У зв'язку з цим викликає сумнів висновок суду про достатність призначеного покарання ОСОБА_2 у вигляді арешту для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення, в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підтрави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Проте апеляційний суд такі вимоги закону належним чином не виконав. Зокрема, з огляду на зміст апеляції, прокурор порушував питання про скасування вироку місцевого суду та постановлення нового вироку з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Апеляційний суд в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення не навів і не зазначив підстави, з яких визнав доводи про неправильне застосування ст. 69 КК України, м'якість призначеного покарання необґрунтованими. Допущене порушення кримінально - процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому розгляді апеляційному суду необхідно перевірити всі доводи апеляційної скарги прокурора, підлягає перевірці також решта питань, викладених у касаційній скарзі прокурора.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 10 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
М.А. Мороз О.Г. Чуйко М.Й. Вільгушинський