іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.
суддів: Пойди М.Ф., Крижановського В.Я.
за участю прокурора Пересунька С.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2010 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у період з 14 лютого по 6 травня 2010 року у м. Керчі вчинив 5 крадіжок майна потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в тому числі, з проникненням у приміщення.
Крім того, 6 травня 2010 року близько 04 години ранку ОСОБА_1 з метою крадіжки майна проник у квартиру потерпілої ОСОБА_5 АДРЕСА_1 де приготував до викрадення золоті вироби, мобільні телефони та інші речі, але був помічений ОСОБА_6, яка прокинулась. Застосувавши до ОСОБА_6 насильство, що є небезпечним для її життя і здоров'я, ОСОБА_1 заволодів викраденим майном, заподіявши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 10145 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів і даним про його особу внаслідок суворості, просить вирок щодо нього змінити, призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі, передбаченої санкціями статей, за якими його засуджено, оскільки він добровільно з'явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому і активно сприяв розкриттю злочинів, добровільно частково відшкодував матеріальну шкоду, має на утриманні малолітню доньку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу необґрунтованою, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1, як і правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 185, ч.3 ст.185 і ч.3 ст. 187 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який характеризувався задовільно, з'явився із зізнанням, щиро розкаявся, а також інші обставини, в тому числі й ті, на які є посилання у касаційній скарзі, та призначив покарання ближче до мінімального, передбаченого санкцією ч.3 ст. 187 КК України.
Вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим внаслідок суворості, про що йдеться у касаційній скарзі, немає підстав, як немає і підстав для застосування ст. 69 КК України. Обране покарання слід визнати необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2010 року щодо нього - без змін.
Орлова С.О. Пойда М.Ф. Крижановський В.Я.