Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Мороза М.А.,
суддів Тельнікової І.Г., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Казнадзея В.В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2010 року, щодо
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого.
Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 6 серпня 2010 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 39699,38 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та
50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційним судом Закарпатської області 9 листопада 2010 року зазначений вирок скасовано в частині призначеного покарання та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік 2 місяці позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. В решті вирок районного суду залишено без зміни.
ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 31 травня 2008 року приблизно о 18 год. 30 хв. він, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101» д.н. НОМЕР_1 на вул. Центральній села Ясіня Рахівського району Закарпатської області , порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3, 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, втратив контроль керування автомобілем, виїхав на праве узбіччя дороги, не застосував гальмування аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_2 , який внаслідок наїзду отримав тяжкі тілесні ушкодження. Змісця приходи ОСОБА_3 зник, залишивши потерпілого в небезпечному для життя стані.
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування постановленого апеляційним судом вироку в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, з місця пригоди зник не надавши допомоги, не відшкодував повністю витрати на лікування та моральну шкоду, нещодавно притягався до кримінальної відповідальності, але був звільнений внаслідок акта амністії. Вказує, що за таких обставин у суду не було підстав призначати покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу потерпілого, засудженого ОСОБА_3, який просив залишити судові рішення без зміни і відмовити в задоволенні касаційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України. Правильність цих висновків і кваліфікація дій засудженого у касаційному порядку не оспорюються.
Доводи касаційної скарги потерпілого про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання є необґрунтованими, оскільки воно призначено відповідно до вимог ст.ст.64, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання, суд належним чином вмотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, що характеризують особу засудженого. Підстав вважати призначене апеляційним судом покарання м'яким, про що йдеться у касаційній скарзі потерпілого , колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Як видно з вироку, звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що той не судимий, має позитивну характеристику, частково відшкодував шкоду потерпілому, утримує двох неповнолітніх дітей, має постійне місце роботи, врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Виходячи з конкретних обставин справи, суд обрав ОСОБА_3 покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.
За таких обставин підстав для скасування вироку Апеляційного суду Закарпатської області колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді:
М.А.Мороз І.Г. Тельнікова О.Г.Чуйко