Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Шилової Т.С.,
суддів Квасневської Н.Д., Сахна Р.І.,
за участю прокурора Гладкого О.Є.
розглянула у судовому засіданні 19 квітня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2010 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
за ч. 3 ст. 157 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 6 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи службовою особою та представником влади, обіймаючи посаду заступника начальника Старосамбірського РВ УМВС України у Львівській області - начальника міліції громадської безпеки, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, 17, 18 та 20 листопада 2004 року, повторно, дав усні розпорядження слідчому СВ Старосамбірського РВ УМВС ОСОБА_2, інспектору групи обліково-реєстраційної, статистичної роботи та оперативної інформації Старосамбірського РВ УМВС ОСОБА_3 та дільничному інспектору міліції ВДІМ Старосамбірського РВ УМВС ОСОБА_4 здати йому свої відкріпні посвідчення для участі у голосуванні в другому турі виборів Президента України, чим позбавив їх власного права голосу, при цьому висловлював погрози про негативні наслідки на роботі у разі невиконання його вказівок, внаслідок чого порушив ст. ст. 38, 70, 103 Конституції України та ст. ст. З, 5, 6, 8, 11 Закону України «Про вибори Президента України», чим було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, що потягло його необґрунтоване засудження. Вважає, що суд безпідставно відкинув показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що він обмовив засудженого внаслідок застосування щодо нього незаконних методів ведення слідства, а також необґрунтовано залишив поза увагою, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обмовили його з метою уникнути відповідальності за порушення службової дисципліни.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження, є непереконливими. Посилання на те, що потерпілі обмовили його, на що, зокрема, звертав увагу і сам потерпілий ОСОБА_4, були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій, які визнали їх необґрунтованими, належно мотивувавши свої висновки у своїх рішеннях.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні. Так, з показань потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які вони давали під час досудового слідства, повністю підтверджували під час проведення очної ставки із засудженим, і які були оголошені судом, видно, що засуджений повідомив кожному з них про те, що для уникнення неприємностей на службі, потерпілі повинні передати ОСОБА_1 свої відкріпні посвідчення, вважали, що такі дії засудженого перешкоджали їм у здійсненні виборчого права. Аналогічні показання під час досудового слідства давав і ОСОБА_4, будучи допитаним у якості свідка та потерпілого, зазначаючи при цьому, що перед другим туром виборів Президента України у приміщенні Добромильської міської ради отримав від засудженого вказівку здати йому відкріпне посвідчення для участі в голосуванні, і був змушений виконати цю вказівку, оскільки ОСОБА_1 був заступником начальника міліції, в той час як він обіймав посаду дільничного інспектора міліції.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що обмовив засудженого у зв'язку з тим, що на нього чинився тиск з боку працівників прокуратури та депутатської комісії Старосамбірської райдержадміністрації, однак суд критично поставився до цих показів потерпілого, оскільки вони повністю суперечать показанням потерпілого, які він неодноразово давав під час досудового слідства, і вони суперечать вищенаведеним та іншим доказам у справі. Так, з показань свідка ОСОБА_5 видно, що він був очевидцем, коли в його автомобілі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла суперечка на ґрунті того, що засуджений звернувся до потерпілого з вимогою передати йому відкріпний талон для участі в голосуванні і останній відмовив йому. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що ОСОБА_1 звертався до них з вимогою здати відкріпні талони. З показань свідка ОСОБА_12 видно, що зі слів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10 йому відомо про те, що засуджений вимагав у них відкріпні талони для участі в голосуванні.
Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, надав їм належної оцінки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 157 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були безумовною підставою для скасування судових рішень у справі, не виявлено.
Керуючись ст.ст.394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 6 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Шилова Т.С. Квасневська Н.Д. Сахно Р.І.