Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого - судді Пойди М.Ф.
суддів Литвинова О.М. і Крижановського В.Я.
за участю прокурора Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні 21 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 23 червня 2010 року, якими
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10% щомісячно від суми заробітку без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ч. 4 ст. 74 КК України звільнено від покарання як особу, що на час розгляду справи не можна вважати суспільно небезпечною.
На відшкодування матеріальної та моральної шкоди з державного підприємства “Любешівське лісомисливське господарства” на користь ОСОБА_6 стягнуто відповідно 1 589 грн. 66 коп. та 7 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Волинськї області від 10 вересня 2010 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5 засуджено за те, що він 21 березня 2009 року приблизно о 21 годині, в порушення вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, який забороняє експлуатацію транспортних засобів за відсутності зовнішніх світлових приладів, керував трактором марки МТЗ-82, реєстраційний знак НОМЕР_1, з технічно несправним причепом марки 1 ПТС-9, реєстраційний номер НОМЕР_3, не обладнаним зовнішніми світловими приладами - світлоповертачами. При в'їзді в с. Любязь Любешівського району, не автодорозі сполученням “КПП Дольськ - Любешів - Маневичі - Луцьк” в напряму смт. Любешів, в темну пору доби ОСОБА_5 зупинив транспортний засіб на проїзній частині дороги для відновлення освітлення трактора. В цей момент водій автомобіля Рено-Кенгоо, реєстраційний знак НОМЕР_2, ОСОБА_7, який рухався в напрямку смт. Любешів, допустив зіткнення зі стоячим причепом, внаслідок чого пасажир вказаного автомобіля - потерпіла ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В касаційній скарзі прокурор посилається на безпідставність звільнення засудженого від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України. Мотивуючи скаргу прокурор зазначає, що у вироку відсутнє обґрунтування в чому полягає втрата підсудним суспільної небезпечності, а також те, що засуджений своєї вини не визнав, давав у справі неправдиві показання, не вживав жодних заходів для відшкодування завданої потерпілій шкоди. Крім того, прокурор у скарзі зазначає, що суд безпідставно виключив кваліфікуючу ознаку - порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом. Також прокурор посилається на недотримання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України при розгляді апеляції в суді.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З вироку вбачається, що ОСОБА_5 21 березня 2009 року не дотримався вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, який забороняє експлуатацію транспортних засобів за відсутності зовнішніх світлових приладів, та керував трактором з технічно несправним причепом не обладнаним зовнішніми світловими приладами - світлоповертачами. Отже суд вірно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинних дій та правильно кваліфікував їх за ч. 1 ст. 286 КПК України. За таких обставин довід прокурора у касаційній скарзі про відсутність у вироку кваліфікуючої ознаки - порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, не може розглядатись, як підстава для скасування судових рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 вчинив необережний злочин невеликої тяжкості. Він позитивно характеризується за місцем проживання, що свідчить про його бездоганну поведінку. Характеристика з місця роботи й клопотання трудового колективу ДП “Любешівське ЛМГ” про передачу ОСОБА_5 на поруки свідчить про його сумлінне ставлення до праці. Також засуджений має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та матір - інваліда 1 групи.
Зазначені критерії в сукупності є достатньою підставою для звільнення засудженого від покарання. З урахуванням зазначеного, суд обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_5 на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною та підставно звільнив його від покарання застосувавши ч. 4 ст. 74 КК України.
За таких обставин твердження прокурора у касаційній скарзі про незаконне звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання не ґрунтується на матеріалах справи.
Апеляційний суд розглянувши апеляцію прокурора, відповідно до вимог ст. 377 КПК України ретельно вивчив, проаналізував й зіставив з наявними у справі матеріалами всі доводи апеляції, зазначив суть апеляції, коротко виклав пояснення осіб, які брали участь у засіданні, і докладно - мотиви прийнятого судом рішення. Залишаючи апеляцію без задоволення апеляційний суд в ухвалі зазначив підстави, із яких апеляцію визнано необґрунтованою.
Порушень кримінально-процесуального закону, які тягли б скасування судових рішень, не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Любешівського районного суду Волинськї області від 23 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинськї області від 10 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області - без задоволення.
ПОЙДА М.Ф. ЛИТВИНОВ О.М. КРИЖАНОВСЬКИЙ В.Я.