іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор'євої І.В.,
суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,
з участю прокурора Тилика Т.М.,
потерпілого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,
засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 60 годин, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 510 грв.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 5 років зі сплатою штрафу у розмірі 510 грв.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено виконувати самостійно вирок в частині призначеного покарання у виді штрафу.
За ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України ОСОБА_3 виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні злочинів.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За змістом судових рішень ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за те, що вона у період часу з вересня 2007 року по вересень 2008 року шляхом обману, не повідомивши управлінню праці і соціального захисту населення Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання ОСОБА_1 батьківства щодо її сина ОСОБА_4, отримала допомогу як одинока матір, чим завдала шкоду Державному бюджету України на загальну суму 2541 грв.
Крім того, ОСОБА_3 21 липня 2008 року приблизно о 15 год., проникнувши до будинку АДРЕСА_1, намагалась відкрито викрасти майно ОСОБА_1 на загальну суму 21920 грв., а також належні йому та ОСОБА_6 важливі особисті документи.
У касаційній скарзі захисник засудженої порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень та закриття справи за відсутністю в її діянні складу злочину. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведені неповно та однобічно, порушено право засудженої на захист, оскільки їй було відмовлено у задоволенні клопотань про допит свідків та дослідження додаткових письмових доказів на підтвердження позиції ОСОБА_3 Крім того, вважає, що при постановленні вироку суд допустив порушення вимог ст. 334 КПК України, оскільки не навів мотивів, з яких були відкинуті доводи захисту. Також вказує на те, що апеляційний суд на порушення вимог ст. 377 КПК України, залишаючи його та засудженої апеляції без задоволення, не зазначив підстави, через які апеляції визнано необґрунтованими, а також у своїй ухвали послався на недопустимі докази, зокрема, на рішення Апеляційного суду АР Крим від 25.01.2010 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора і потерпілого ОСОБА_1 про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Верховний Суд України своєю ухвалою від 18 травня 2010 року за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 скасував ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 02 червня 2009 року і направив справу на новий апеляційний розгляд, зазначивши про ретельну перевірку доводів апеляцій захисника і засудженої, проведення при необхідності судового слідства для з'ясування всіх обставин справи.
Однак апеляційний суд при новому апеляційному розгляді справи в порушення вимог ст. 399 КПК України вказівки касаційної інстанції не виконав, зазначені в ухвалі недоліки не усунув.
Крім того, ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України, вимог, в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково наданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.
Так, захисник ОСОБА_2 у апеляції наводив у числі іншого й доводи про те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно і однобічно. При цьому вказував, що засуджена зайшла до будинку, де мешкав ОСОБА_1, з метою забрати належні їй речі та медичні документи на дітей, і тому, що це помешкання було придбано потерпілим разом із нею під час їх спільного проживання.
Аналогічні доводи у своїй апеляції вказувала засуджена ОСОБА_3 Наведені мотиви захисник та засуджена аргументували з посиланням на конкретні матеріали справи.
Як убачається з ухвали, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку суті всіх зазначених в апеляціях доводів не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав.
Суд апеляційної інстанції обмежився лише перерахуванням наведених у вироку показань свідків, які є родичами ОСОБА_1, та самих потерпілих, а також посиланнями на те, що ОСОБА_3 із ОСОБА_1 разом не проживали.
Крім того, в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 апеляційний суд послався в ухвалі на рішення Апеляційного суду АР Крим від 25.01.2010 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 хоча його не досліджував, допустивши таким чином істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки обґрунтував своє рішення доказами, які не були розглянуті у судовому засіданні.
Також апеляційний суд не звернув уваги на допущене судом першої інстанції порушення при призначенні ОСОБА_3 покарання за ст. 70 КК України: застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд фактично частково склав призначені покарання, визначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі сплатою штрафу в розмірі 510 грв.
З урахуванням викладеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно виконати вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі від 18.05.2010 року, ретельно дослідити зібрані у справі докази, при необхідності провести судове слідство, й дати зібраним доказам та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Григор'єва І.В. Марчук Н.О. Матієк Т.В.