Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Єленіної Ж.М., Пузиревського Є.Б.,
за участю прокурора
захисників Матюшевої О.В.,
ОСОБА_5,. ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні 16 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 вересня 2010 року.
Цією ухвалою повернуто на додаткове розслідування Генеральному прокурору України кримінальну справу щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, громадянина Греції, не судимого,
обвинуваченого за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у вмисному вбивстві 22 грудня 2002 року генерального директора акціонерної риболовецької компанії (АРК) «Антарктика» ОСОБА_9, вчиненому з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
ОСОБА_7 являвся одним із засновників і власників ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн», основним видом діяльності якого було перевантаження скрапленого газу із залізничних цистерн на танкери-газовози.
Починаючи з 2000 року між ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» і АРК «Антарктика» виникли господарчі спори щодо користування територією Іллічівського морського рибного порту, який входив у структуру акціонерної риболовецької компанії (АРК) «Антарктика», генеральним директором якої був ОСОБА_9 Такі спори неодноразово були предметом розгляду судів різних інстанцій, у тому числі і щодо визнання права власності на земельну ділянку площею 1,68 га в Іллічівському морському рибному порту, на якій знаходиться залізнична колія між цим портом і Одеською залізницею. Оскільки у судовому порядку позитивного результату для ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» здобуто не було, ОСОБА_7 з корисливих мотивів, маючи на меті отримання максимального прибутку у бізнесі, вирішив усунути перешкоду в особі генерального директора АРК «Антарктика» ОСОБА_9 шляхом його умисного вбивства.
У літку 2002 року ОСОБА_7 у невстановленому слідством місці звернувся до лідера злочинного угрупування ОСОБА_10 з проханням організувати вбивство ОСОБА_9 за грошову винагороду у сумі 20 000 доларів США та за передачу частини бізнесу йому й ОСОБА_11
ОСОБА_10 залучив до організації цього вбивства ОСОБА_12, який за погодженням з ОСОБА_11 розробив декілька варіантів скоєння вбивства, залучив до його виконання ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, передав їм два автомата системи Калашникова з бойовими припасами до них, а також пістолет системи Макарова з патронами до нього і приладом безшумної стрільби.
22 грудня 2002 року приблизно о 19 год. 30 хв. біля будинку ОСОБА_9 АДРЕСА_1 у м. Одесі ОСОБА_15, діючи згідно розробленому плану, здійснив чотири постріли у життєво-важливі органи потерпілого, після чого зник з місця злочину.
ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи спричинено сліпе проникаюче вогнепальне поранення грудної клітки з пошкодженням грудної частини аорти, хребта і спинного мозку, що привело до його смерті.
Вбивство ОСОБА_9 сталось внаслідок взаємопов'язаних і узгоджених дій ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
За виконання замовлення на вбивство ОСОБА_9 ОСОБА_10 передав
ОСОБА_12 30 000 доларів США (159 972 грн. за курсом НБУ), який в свою чергу передав як винагороду 20 000 доларів США (106 648 грн. за курсом НБУ) ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 Також ОСОБА_7 зобов'язався виплачувати ОСОБА_10 і ОСОБА_11 частину прибутку від підконтрольних йому підприємств.
Зі змісту ухвали вбачається, що суд направив справу на додаткове розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового слідства, які, на думку суду, не можуть бути усунуті у судовому засіданні. При цьому суд запропонував прокурору під час додаткового розслідування перевірити дані щодо передачі частини бізнесу ОСОБА_7 ОСОБА_10, що тісно пов'язані з пред'явленим ОСОБА_7 обвинуваченням. Зокрема, допитати за цими та іншими обставинами ОСОБА_10 та інших осіб, зазначених у заяві ОСОБА_7; за результатами дослідування визначити наявність складу злочину як в діях ОСОБА_7 так і в діях його співучасників, якщо такі будуть встановлені, з урахуванням ролі і ступеню участі кожного з них у вчиненні злочину.
У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що судом не зазначено, у чому саме полягає неповнота та неправильність досудового слідства, та не наведено переконливих доводів того, що у даному випадку це не може бути усунуто у судовому засіданні. Вважає, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення підтверджується зібраними у справі доказами, яким суд мав дати належну оцінку. Просить скасувати ухвалу та направити справу на новий судовий розгляд.
У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 посилається на відсутність як підстав для направлення справи на додаткове розслідування, так і доказів його вини у вчиненні цього злочину. Просить змінити ухвалу та виправдати його.
У касаційні скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись у касаційній скарзі на доводи аналогічні викладеним у касаційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_16
У касаційній скарзі та в доповненнях до неї захисник ОСОБА_5 посилається на безпідставність ухвали. Вважає, що матеріали справи не містять доказів причетності ОСОБА_7 до вбивства ОСОБА_17 Зазначає, що неповнота та неправильність досудового слідства, на які посилається суд в ухвалі, можуть бути усунуті в судовому засіданні. Просить скасувати ухвалу та направити справу на новий судовий розгляд, а ОСОБА_7 змінити запобіжний захід, звільнивши його з під варти.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора у повному обсязі, касаційні скарги обвинуваченого та захисників - частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України та роз'яснень п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
З матеріалів справи убачається, що обвинувачення ОСОБА_16 пред'явлене на підставі зібраних у ході досудового слідства доказів. Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, зазначені в обвинувальному висновку у такому виді, як вони були встановлені органами досудового слідства. У судовому засіданні допитано обвинуваченого ОСОБА_7 та його сина ОСОБА_18, які давали пояснення щодо обставин заволодіння корпоративними правами ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» ОСОБА_10, зазначаючи при цьому, що заволодіння фірмою відбулося у 2006 році й з вбивством ОСОБА_9 не пов'язано.
Надана ОСОБА_7 суду заява від 27.03.06 р. на адресу прокурора Одеської області про незаконне заволодіння корпоративними правами ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» ОСОБА_10 та ОСОБА_19 офіційно до прокуратури не направлялась й рішення по ньому не приймалось.
На даний час щодо виконавців вбивства ОСОБА_9 - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 постановлено обвинувальний вирок.
ОСОБА_11 і ОСОБА_12, справа щодо яких за обвинуваченням у вчиненні злочинів, у тому числі у вбивстві ОСОБА_9, виділена в окреме провадження, були допитані у судовому засіданні. ОСОБА_10, у видачі якого як громадянина Росії правоохоронними органами РФ відмовлено, був допитаний в ході досудового слідства і його показання оголошені у судовому засіданні.
За таких даних, суд мав дати належну оцінку всім установленим під час досудового та судового слідства доказам на предмет їх допустимості та достатності й прийняти рішення щодо доведеності вини ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинних діях.
Отже, суд повернув справу на додаткове розслідування безпідставно, а тому ухвала підлягає скасуванню.
Що ж стосується доводів у касаційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про необґрунтованість притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, то вони можуть бути перевірені лише в процесі судового розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 148, 149, 155 КК України обвинуваченому ОСОБА_7 на період досудового слідства та розгляду кримінальної справи в суді застосований запобіжний захід у виді взяття під варту. Суд в процесі розгляду справи неодноразово розглядав по суті клопотання обвинуваченого і його захисників про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу і не знаходив для цього підстав. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду касаційної інстанції не надійшло, а тому підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу, про що ставлять питання у касаційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_5, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, підлягає задоволенню, а касаційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - частковому задоволенню, ухвала - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, касаційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 вересня 2010 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 на додаткове розслідування скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Ж.М.Єленіна Мороз М.А. Є.Б. Пузиревський