Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.,
суддів Фурика Ю.П., Швеця В.А.,
за участю прокурора
засудженого
захисника Гладкого О.Є.,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6
розглянула 21 квітня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_5, працюючи на посаді заступника начальника райвідділу міліції - начальника слідчого відділу Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з використанням наданих йому влади та службового становища, 8 листопада 2009 року близько 18 год., перебуваючи на вул. Дубенській у м. Кременці Тернопільської області, неподалік приміщення готелю «Віка», одержав хабар від ОСОБА_7 у вигляді грошей в сумі 1500 доларів США, що по курсу НБУ становить 12 020,70 грн. за сприяння у прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_8 за фактом хуліганства, що мало місце 31 жовтня 2009 року в приміщенні готельного комплексу «Гостинний двір».
У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Касатор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора який підтримав касаційну скаргу та звернув увагу, що судом було неправильно застосовано закон в частині звільнення як від основного так і додаткового покарання, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання.
При призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років суд вправі прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України: належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він не судимий, позитивно характеризується та обставини, що пом'якшують покарання: вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, у вчиненому щиросердечно розкаявся, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та батьків, які є інвалідами другої групи, також суд взяв до уваги те, що ОСОБА_5 на момент постановлення вироку, після звільнення з органів внутрішніх справ, влаштувався на роботу.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла до переконання, що призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, так само ґрунтовними слід вважати висновок суду щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання з випробуванням.
Що стосується звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, то судом було звільнено ОСОБА_5 як від основного, так і від додаткового покарання, тобто застосовано закон, який не підлягав застосуванню, оскільки діючим нормою матеріального права не передбачено звільнення засудженого від призначеного додаткового покарання, яке підлягає самостійному виконанню.
За таких обставин, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України, вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого, у разі доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, суду необхідно прийняти рішення з дотриманням відповідних вимог КК України.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
О.М. Литвинов В.А. Швець Ю.П. Фурик