Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів: Вільгушинського М.Й.,
Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора міста Києва на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року.
Вироком суду
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, раніше судимий 07 квітня 2010 року за
ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на
підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування
покарання з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання призначено за сукупністю вироків у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Вирок в апеляційному порядку не переглядався.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 26 квітня 2010 року близько 15 години, проникнувши у сховище, а саме на територію будівельного майданчику по вулиці Дмитрівській, 80 у місті Києві, повторно, вчинив замах на викрадення чужого майна на суму 608 гривень 08 копійок, проте не зміг довести свій умисел до кінця, оскільки був помічений та затриманий працівниками будівельного майданчику.
У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва ставить питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує на неправильне застосування судом кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Вважає, що суд безпідставно застосував ч. 1 ст. 69 КК України, оскільки не мотивував у чому полягає утримання засудженим неповнолітньої дитини та чому врахував обставиною, що пом'якшує його покарання ненастання тяжких наслідків.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, та кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у касаційній скарзі.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання засудженого суд обґрунтовано визнав щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Доводи прокурора про неправильне врахування судом при призначенні покарання обставинами, що пом'якшують покарання засудженого, ненастання тяжких наслідків та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини є необґрунтованими, оскільки вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене, підстав вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, колегія суддів не вбачає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва - без задоволення.
___________________ _____________________ ______________________
Мороз М.А. Вільгушинський М.Й. Чуйко О.Г.