іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор'євої І.В.,
суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,
з участю прокурора Саленка І.В.,
потерпілої ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 5 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,
виправдано за ч. 1 ст. 125 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2010 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За скаргою ОСОБА_1 в порядку приватного обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачувалася в тому, що вона 19 червня 2009 року в с. Дубрівка Баранівського району Житомирської області на ґрунті неприязних стосунків під час суперечки умисно нанесла ОСОБА_1 численні удари по обличчю та різним частинам тіла, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.
Крім того, 18 вересня 2009 року в тому ж селі під час аналогічної суперечки ОСОБА_2 умисно нанесла ОСОБА_1 численні удари руками в різні частини тіла і спричинила легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам, судами були неправильно оцінені зібрані докази.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як видно з постановленого вироку, суд належним чином проаналізував усі надані сторонами докази і, дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у судовому рішенні, з яких саме підстав він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала заподіяння нею потерпілій тілесних ушкоджень, вказувала, що сама ОСОБА_1 19 червня 2009 року та 18 вересня 2009 року приходила до неї додому, ображала її та членів її родини, намагалась її вдарити. ОСОБА_2 з метою уникнення конфлікту зверталась по допомогу до працівників міліції.
Такі показання ОСОБА_2 підтверджені показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Натомість, потерпіла ОСОБА_1 в різний час провадження по справі давала непослідовні суперечливі пояснення.
В акті судово-медичного обстеження від 22 червня 2009 року зі слів самої ОСОБА_1 зазначено, що 20 червня 2009 року знайома побила її каструлею і руками, хоча у скарзі до суду потерпіла вказала про факт її побиття іншого дня та в інший спосіб.
В акті судово-медичного обстеження від 21 вересня 2009 року експертом зазначено зі слів ОСОБА_1 про те, що її побив «відомий», інформації про побиття її ОСОБА_2 не вказано.
Правильно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд обґрунтовано постановив у справі вирок, яким виправдав ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України за відсутністю в її діянні складу даного злочину.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізувавши усі доводи апеляції потерпілої, аналогічні доводам касаційної скарги, і правомірно визнав їх необґрунтованими.
Істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судового рішення, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Григор'єва І.В. Марчук Н.О. Слинько С.С.