Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Григор'євої І.В.,
суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 2 вересня 2010 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2009 року
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що немає судимості
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, на підставі якої звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної злочином шкоди: матеріальної - 811 грн. 49 коп., моральної - 7 000 грн.
Цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 серпня 2007 року близько 11 годин на площі Кірова по вул. К. Маркса в м. Кіровограді, під час сварки умисно завдав колото -різальним предметом удари в ліве стегно, сідницю та живіт ОСОБА_1, наніс декілька ударів руками та ногами в обличчя, заподівши внаслідок цього тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани по боковій поверхні живота, проникаючої в зачеревний простір, а також інші тілесні ушкодження, зокрема, поранення в області стегна та на сідниці, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, садна в області лівої вилиці.
Апеляційний суд Кіровоградської області, розглядаючи справу за апеляціями прокурора, потерпілого та захисника, скасував вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання та постановив 2 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 свій вирок, яким призначив йому за ч. 1 ст. 121 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність, внаслідок м'якості, призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить питання про скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Як уважає прокурор, судом вимоги ст. 65 КК України, ст. 334 КПК України не дотримано, оскільки безпідставно й невмотивовано призначено засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, при цьому не враховано, що ОСОБА_2 не визнав свою вину та не відшкодував потерпілому заподіяні збитки. У доповненнях до касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції, всупереч вимог ст.ст. 332-335 КПК України, не проаналізовано доводи апеляції захисника й не наведено обґрунтування на їх спростування, крім того залишено поза увагою апеляцію засудженого на постанову судді місцевого суду від 3 лютого 2010 року про залишення його апеляційної скарги на вирок цього ж суду без розгляду. На думку прокурора, все це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та підставою для скасування вироку апеляційного суду;
- потерпілий ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю, внаслідок м'якості, призначеного із застосуванням ст. 69 КК України покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Заявлені вимоги мотивує тим, що судом при визначенні розміру покарання не було враховано дані про судимості ОСОБА_2, ставлення до вчиненого, ряд обставин, які обтяжують покарання, а також залишено поза увагою характер і кількість заподіяних засудженим тілесних ушкоджень й наслідки цього;
- засуджений ОСОБА_2, оспорюючи законність вироку апеляційного суду, просить його скасувати, а справу закрити. Твердить, що слідство по справі проведено неповно і неправильно, проте суд, у порушення вимог кримінально-процесуального закону, залишив поза увагою допущену слідчими органами неповноту і неправильність й безпідставно, за відсутністю належних доказів й перевірки всіх фактичних обставин справи та висунутих засудженим на свій захист доводів, дійшов хибного висновку про спричинення ним ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.
У поданих запереченнях: ОСОБА_2 на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 й останнього на касаційну скаргу засудженого та доповнення до касаційної скарги прокурора вказується про необґрунтованість наведених у них доводів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала подану прокурором касаційну скаргу з доповненнями до неї, уважаючи, що вирок апеляційного суду постановлено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, а касаційні скарги потерпілого та засудженого мають бути частково задоволені, пояснення потерпілого, який підтримав свою касаційну скаргу, водночас заперечував обґрунтованість доводів касаційної скарги засудженого та внесених прокурором доповнень до касаційної скарги, пояснення засудженого, який просив задовольнити його касаційну скаргу й не погоджувався з вимогами касаційних скарг прокурора і потерпілого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, внесених доповненнях і запереченнях, колегія суддів уважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Доводи касаційних скарг про те, що апеляційний суд при перегляді справи й постановленні вироку допустив порушення вимог ст.ст. 323, 334, 365, 378 КПК України, є слушними.
Згідно із ст. 378 КПК України, вирок апеляційного суду повинен бути законним і обґрунтованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу, а крім того у вироку апеляційного суду зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляцій та мотиви прийнятого рішення.
Також в силу ст. 334 КПК України, обвинувальний вирок повинен містити не тільки формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, але й докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватої особи. При цьому за змістом положень ст.ст. 16-1, 323, 365 КПК України, при перевірці законності та обґрунтованості вироку місцевого суду, апеляційний суд, дотримуючись засад диспозитивності, рівності сторін та змагальності, повинен з'ясувати чи в установленому кримінально-процесуальним законом порядку органи досудового слідства здобули докази обвинувачення, чи повно, всебічно та об'єктивно вони були оцінені судом і відповідно до тих доказів, чи правильно був застосований кримінальний закон, перевірити заперечення захисника засудженого висновків суду й у разі незгоди з ними, зазначити підстави, через які подану ним апеляцію залишено без задоволення. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Апеляційний суд при перегляді справи й постановленні вироку щодо ОСОБА_2 наведені вимоги процесуального закону належно не виконав.
Як видно з матеріалів справи, вирок місцевого суду було оскаржено в апеляційному порядку, крім прокурора і потерпілого, також захисником засудженого ОСОБА_3 Останній подав апеляцію, в якій просив вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити. На думку захисника, по справі не зібрано доказів, що підтверджують винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину.
Попри те, що захисником заперечувалась обґрунтованість засудження ОСОБА_2, апеляційний суд у постановленому обвинувальному вироку коротко зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Однак свій висновок суд не вмотивував, доказів, на яких він ґрунтується не виклав й не проаналізував. Замість цього лише вказав, що такі докази наведені у постановленому місцевим судом вироку, законність якого оспорювалась. Таким чином доводи апеляції захисника фактично залишились поза увагою суду та перевірені ним не були.
Крім того, оскільки захисник ОСОБА_3 ставив питання про скасування вироку місцевого суду із закриттям справи щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діянні складу злочину, рішення апеляційного суду у вироку, яким засудженому призначено більш суворе покарання, про часткове задоволення апеляції захисника суперечить суті заявлених останнім вимог. Це також свідчить про те, що суд доводи захисника не дослідив.
Допущені порушення кримінально-процесуального закону перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване й справедливе рішення, а тому є істотними.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що вирок апеляційного суду не може залишатися в силі, та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Доводи прокурора про те, що суд не розглянув апеляцію засудженого на постанову судді місцевого суду від 3 лютого 2010 року, є неспроможними, оскільки в матеріалах справи (т. 3 а. с. 27, 36) містяться процесуальні рішення, згідно з якими зазначена апеляція ОСОБА_2 9 червня 2010 року була залишена без руху, а 1 липня 2010 року визнана такою, що не підлягає розгляду.
У зв'язку з тим, що вирок апеляційного суду скасовується, інші доводи касаційних скарг: ОСОБА_2 щодо необґрунтованості його засудження; прокурора та потерпілого щодо м'якості покарання, призначеного засудженому підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду справи, за результатами якого належить прийняти законне і справедливе рішення.
Керуючись ст.ст. 395 - 398 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 2 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Григор'єва І.В. Лагнюк М.М. Суржок А.В.