Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Орлянської В.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Парусова А.М.
та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 31 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року засуджено
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку
України, раніше не судиму,
до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК України строком на 2 роки, ч. 3 ст. 190 КК України строком на 4 роки, за ч. 4 ст. 190 КК України строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, за ч. 3 ст. 364 КК України строком на 7 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів їй остаточно визначено покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання - майор міліції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 190 824 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 2 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
За вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винною у тому, що, будучи представником влади, маючи спеціальне звання майора міліції під виглядом безкоштовної юридичної консультації під назвою «Голуб Миру», яка не була зареєстрована в жодному з державних органів, орендувала кабінети № 23 та № 24 в приміщенні ЖРЕО - 418 Дніпровського району міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 6 «Б», приймаючи громадян, вводила їх в оману щодо займаних нею посад, зокрема, представлялась членом Координаційної ради при Президентові України з питань соціально-правового захисту військовослужбовців, працівників міліції, митної служби, чим створювала уяву про свою «значимість та здатність вирішувати їх проблеми», особливо пов'язані з правоохоронними та судовими органами, і, таким чином, ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання наданою їй владою, діючи в супереч ст.ст. 1, 2, 3 та 5 Закону України «Про міліцію» з корисливих мотивів, не маючи наміру вжити будь-яких заходів щодо надання допомоги, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в квітні-травні 2007 року заволоділа грошима ОСОБА_4 в сумі 24 000 доларів США, що курсом НБ України становило 121 200 грн., що в 600 і більше разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в липні 2007 року - лютому 2008 року заволоділа коштами ОСОБА_5 в сумі 11 000 доларів США, що становило за курсом НБ України 55 550 грн., що від 100 до 250 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в червні 2008 року заволоділа коштами ОСОБА_6 в сумі 4 700 грн., що в 18 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 26 і 28 червня 2008 року заволоділа коштами ОСОБА_7 в сумі 19 000 доларів США, що за курсом НБ України становило 91 960 грн., що в 250 разів і більше перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 23 липня 2008 року заволоділа коштами ОСОБА_8 в сумі 1 000 доларів США, що за курсом НБ України становило 4 840 грн., і що в 18 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім цього, ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу, своїми умисними діями, пов'язаними із заволодінням грошових коштів, шляхом обману, з використанням влади всупереч інтересам служби, заподіяла істотну шкоду інтересам держави у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної влади.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового і судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, стверджуючи, що інкримінованих їй злочинів вона не вчиняла. Крім того, зазначає, що порушено її право на захист, оскільки в постанові про пред'явлення обвинувачення відсутній її особистий підпис, та вона не була ознайомлена з матеріалами справи, а також суд під час судового розгляду справи відмовив їй в ознайомленні з матеріалами справи.
У касаційний скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо засудженої ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства та на порушення її права на захист, оскільки суд позбавив ОСОБА_3 права ознайомитися з матеріалами справи після призначення її до судового розгляду.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційні скарги не підтримав і просив постановлені судові рішення щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які касаційні скарги підтримали, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги засудженої та її захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч. 5 ст. 255 КПК України після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити підсудному, його захисникові, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Згідно з п. п. 3, 11 ч. 2 ст. 370 КПК України вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист та вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та її захисник до та під час попереднього розгляду справи, а також після призначення справи до судового розгляду заявляли клопотання про ознайомлення засудженої з матеріалами кримінальної справи (т. 5 а.с. 129, 238, 245). Проте, постановою суду від 13 серпня 2009 року в задоволенні вказаних клопотань було відмовлено (т. 6 а.с. 88).
Таким чином, судом першої інстанції не додержано вимог закону та порушено право ОСОБА_3 на ознайомлення в суді з матеріалами кримінальної справи, чим обмежено засуджену у здійсненні нею права на захист від пред'явленого обвинувачення.
Оскільки ці порушення закону не були усунуті при розгляді справи в апеляційному порядку, тому скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396, 398 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційні скарги засудженої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського району м. Києва від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу щодо неї направити на новий судовий розгляд.
Судді:
В.І. Орлянська Ю.П. Фурик І.Г. Тельнікова