іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор'євої І.В.,
суддів Марчук Н.О., Слинька С.С.,
з участю прокурора Парусова А.М.
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 5 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора м. Києва на вирок Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком 3 роки та позбавленням 10 рангу державного службовця. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, працюючи на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в м. Києві, будучи представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, у червні 2010 року, встановивши під час проведення позапланової перевірки на автозаправних станціях ТОВ «НАТ ГАЗ 2007» в м. Києві порушення вимог природоохоронного законодавства, маючи умисел на отримання хабара, діючи з корисливих мотивів, повідомив директору даного підприємства ОСОБА_3 про те, що він може накласти на підприємство штраф, або піти іншим шляхом - призупинити перевірку на 3 місяці. При цьому при першій зустрічі 07 червня 2010 року засуджений повідомив про необхідність передачі за його послуги 8000 грв. ( зазначену суму він написав на аркуші паперу і показав ОСОБА_3.). При повторній зустрічі 10 червня 2010 року ОСОБА_2 написав у своєму блокноті цифру 3000 і значок долара США, не бажаючи озвучувати цю суму вголос, який показав директору, а останній у свою чергу зрозумів, що саме стільки коштів необхідно передати ОСОБА_2 за його послуги. Не бажаючи особисто отримувати грошові кошти від ОСОБА_3, ОСОБА_2 домовився із дружиною свого рідного брата, яка працює головою правління ПАТ КБ «Даніель», про внесення коштів в еквіваленті 3000 доларів США у вигляді вкладу від його імені іншою особою. 11 червня 2010 року ОСОБА_3 прибув до приміщення зазначеного банку та вніс до каси 24000 грв. без отримання квитанції на підтвердження цього платежу. Таким чином ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для отримання хабара у завуальованій формі, однак не зміг довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був затриманий, а кошти були вилучені працівниками міліції.
В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що кваліфікуюча ознака злочину - виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії - є зайвою та підлягає виключенню з обвинувачення. Також зазначає, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, не врахувавши даних про особу засудженого та тяжкість вчиненого злочину.
На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення засудженого ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень проти неї, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 299 КПК України під час судового слідства суд повинен визначити обсяг і порядок дослідження доказів у справі. При цьому, як передбачено ч. 3 цієї статті, він має можливість за відсутності заперечень учасників судового розгляду визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи і розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, та розглянути справу в порядку, встановленому статтею 301-1 КПК України.
Із протоколу судового засідання вбачається, що суд визнав недоцільним досліджувати докази та обмежився допитом підсудного і дослідженням даних про його особу, пославшись на те, що ОСОБА_2 вину визнав повністю і фактичні обставини справи не оспорював.
Однак такий висновок суду є помилковим.
На досудовому слідстві ОСОБА_2 показань щодо обвинувачення в отриманні хабара від ОСОБА_3 фактично не давав, крім того, скаржився на неправомірність дій співробітників міліції під час проведення дізнання та досудового слідства.
У судовому засіданні 10 вересня 2010 року ОСОБА_2 заявив про те, що своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає, у зв'язку з цим проводилось судове слідство, в ході якого допитувались свідки та досліджувались письмові докази по справі.
Відповідно до протоколу судового засідання від 27 жовтня 2010 року після зміни складу суду при новому розгляді справи ОСОБА_2 повідомив про визнання ним вини в повному обсязі і щире каяття, після чого судом було прийнято рішення про розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України. Водночас ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засіданні як підсудний, фактично щодо обставин вчинення інкримінованого злочину показань не давав, при цьому судом не було з'ясовано, яке саме винне діяння вчинив ОСОБА_2, у скоєнні яких дій він визнав свою вину та щиро покаявся.
За таких обставин рішення суду про розгляд справи у порядку, встановленому ст.ст. ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, є необґрунтованим.
Таким чином суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Крім того, суд першої інстанції допустив суперечності в даті постановлення вироку. Так, у матеріалах кримінальної справи міститься оригінал вироку Печерського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_2, датований 27 жовтня 2010 року. Натомість, засуджений і його захисник при касаційному розгляді справи заявили про те, що вирок був постановлений 28 жовтня 2010 року, на підтвердження цього надали належним чином засвідчену копію вироку від 28 жовтня 2010 року.
Оскільки вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення відповідно до вимог закону. Що стосується доводів прокурора про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2 та про м'якість призначеного засудженому покарання, то вони підлягають перевірці під час нового розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Григор'єва І.В. Марчук Н.О. Слинько С.С.