Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Мороза М.А.,
суддів Тельнікової І.Г., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Парусова А.М.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого
засуджено за ч. 2 ст. 212 КК України до штрафу 9000 грн. з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на два роки; за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу 17000 грн. з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на три роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання - штраф 17000 грн. з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на три роки.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи директором ПП «Моноліт», розташованого по вул. Нижанківській, 17 у
м. Калуші Івано-Франківської області, являючись службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, порушуючи Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом безпідставного збільшення за 2008 рік валових витрат на 2 142 504 грн., занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, тим самим умисно ухилився від сплати податку на прибуток підприємства на загальну суму 545182 грн., а також, діючи всупереч Закону України «Про податок на додану вартість» протягом вересня-листопада 2008 року незаконно включив до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з додатку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2008 року 286868 грн., внаслідок чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на вказану суму, а всього ухилився від сплати податків на загальну суму 832050 грн., що призвело до ненадходження в бюджет коштів у великих розмірах.
Крім того, обіймаючи посаду директора ПП «Моноліт», з метою ухилення від сплати податків, ОСОБА_1 у період серпня - грудня 2008 року умисно підробив договори підряду, купівлі-продажу та акти приймання виконаних підрядних робіт, які передав для відображення у складі валових витрат по бухгалтерському та податковому обліках, що призвело до відображення у податкових деклараціях, які являються офіційними документами, завідомо неправдивих відомостей по податку на прибуток і податку на додану вартість підприємства, що не відповідали дійсності, чим вчинив службове підроблення, яке потягло тяжкі наслідки - несплату податків у бюджет на загальну суму 832050 грн.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що завдана бюджету держави шкода не відшкодована, підсудний вину визнав тільки під час судового слідства під тиском беззаперечних доказів і за таких обставин суд безпідставно дійшов висновку, що ОСОБА_1 розкаявся. Вважає, що призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України є надто м'яким, а суб'єктивне ставлення засудженого до вчинених злочинів не свідчить про розкаяння.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно зі ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та їх кваліфікація у касаційній скарзі не оспорюються.
Призначаючи засудженому покарання, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, суб'єктивного ставлення засудженого до вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_1
При призначенні покарання суд формально врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, обставини, які пом'якшують покарання і не встановив обставин, що його обтяжують.
Проте, ухвалюючи рішення про призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України, суд достатньо не вмотивував, які саме обст а вини справи та дані про його особу давали підстави для висновку про можливість застосування до нього покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 366 КК України.
При призначенні покарання, суд не звернув уваги, що засуджений свою вину під час досудового слідства не визнавав, не сприяв розкриттю злочину. Також судом не враховано, що саме через службові підроблення ОСОБА_1 ухилявся від сплати податків, а завдані державі збитки не відшкодовані.
Проте, суд не з'ясував майновий стан ОСОБА_1 і можливість сплати ним призначеного штрафу за умов, що йому також призначено додаткове покарання, яке позбавить можливості займати керівні посади. У вироку зазначено, що підсудний за місцем проживання характеризується позитивно, але в матеріалах справи відсутня характеристика ОСОБА_1 з місця проживання.
Посилання суду у вироку на наявність на утриманні у ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України через його м'якість не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, як про це правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора, яка підлягає задоволенню.
Отже, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання має бути призначене з урахуванням наведеного і вимог ст. 65 КК України, відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.
Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді :
М.А.Мороз І.Г. Тельнікова О.Г.Чуйко