Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів Вільгушинського М.Й.,
Лагнюка М.М.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
захисника ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 07 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2010 року.
Вироком суду
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судима,
засуджена за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 2 років виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітної плати щомісячно з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 31 жовтня 2007 року близько 20 години, керуючи автомобілем «Фіат Добло» з державним номерним знаком НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, рухаючись в напрямі міста Києва на 107 км + 80 м автодороги Київ - Чоп, порушила вимоги п.п. 1.5, 12.9 б та дорожнього знаку 3.29 ПДР України і перевищила максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год», що призвело до дорожньо - траспортної пригоди, внаслідок якої пасажиру автомобіля «Фіат Добло» ОСОБА_5, водію автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_6 та пасажиру автомобіля «Тойота Камрі» ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я.
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 та закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків давності. Вказує на те, що ОСОБА_3 вчинила злочин невеликої тяжкості 31 жовтня 2007 року, а тому строк давності за вчинення даного злочину закінчився 01 листопада 2010 року. Зазначає, що апеляційний суд під час розгляду справи в порушення вимог ст. 376 КПК України, встановивши обставини, передбачені ст. 11-1 КПК України, не закрив провадження у справі.
Засуджена підтримала скаргу захисника, підписала її та просила задовольнити, розуміючи, що у такому випадку справа буде закрита не з реабілітуючих обставин.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, та кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у касаційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 засуджена за вчинення злочину, що відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років, або інше, більш м'яке покарання.
Відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
На час постановлення вироку в суді першої інстанції строк притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України не закінчився, а тому суд, встановивши її вину в інкримінованому злочині, правильно призначив покарання з урахуванням вимог ст. 50, 65 КК України.
Проте, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції 02 листопада 2010 року строк давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості вже закінчився.
Водночас, апеляційний суд, залишивши вирок місцевого суду без зміни, в ухвалі зазначив, що засуджена не підтримала клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі ст. 49 КК України, а тому це питання може бути вирішено в порядку виконання вироку.
Між тим, відповідно до вимог ст. 376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 11-1 КПК України, тобто закінчення строків давності, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Крім того, відповідно до рекомендацій Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із ст. 11-1 КПК України є обов'язковим.
Таким чином, судові рішення щодо ОСОБА_3 необхідно скасувати, а кримінальну справу щодо неї закрити на підставі ст. ст. 11-1, 400-1 КПК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України « Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та 3 грудня 1997 року № 12) у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, вимоги позивача про відшкодування шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396, 400-1 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу щодо неї закрити.
___________________ _____________________ ______________________
Орлова С.О. Вільгушинський М.Й. Лагнюк М.М.