Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Литвинова О.М.,
суддів Тельнікової І.Г., Швеця В.А.,
за участю прокурора Чорної І.С.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах засудженого на вирок Апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Судом на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 500000 грн. і ОСОБА_5 100000 грн.; на відшкодування матеріальних збитків на користь ОСОБА_6 9753,40 грн. і на користь ОСОБА_4 2950 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за злочин, вчинений ним за таких обставин.
22 серпня 2009 року, приблизно о 20 год. 10 хв. ОСОБА_1, повертався з полювання, маючи при собі мисливську рушницю, на яку є відповідний дозвіл, виявив відсутність належного йому автомобіля ВАЗ 21093 білого кольору д.н. НОМЕР_1, який він залишив на промисловому майданчику біля рубероїдного цеху в районі «Нової» плотини м. Докучаївська.
Рухаючись дорогою Докучаївськ - Стила, в районі «Нової» плотини м. Докучаєвська маючи заряджену рушницю, ОСОБА_1 побачив два автомобілі, які стояли один за одним вздовж дороги, серед яких він впізнав свій і швидким кроком став наближатися до них. Один із автомобілів уїхав у напрямку м. Докучаївська. Приблизно о 20 год. 20 хв. ОСОБА_1 наблизився до свого автомобіля і побачив біля нього неповнолітнього ОСОБА_5 На ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з метою помсти за незаконне заволодіння його транспортним засобом, із належної йому мисливської рушниці, ОСОБА_1, усвідомлюючи настання смерті потерпілого, здійснив постріл патроном 12 калібра з дробовим набоєм з відстані один метр у ОСОБА_5 Внаслідок вогнепального дробового поранення грудної клітки справа з ушкодженням внутрішніх органів він помер на місці. У подальшому, з метою приховання вчиненого злочину, труп ОСОБА_5 ОСОБА_1 закопав.
В касаційній скарзі та змінах до неї прокурор просить змінити постановлений по справі вирок в частині стягнення моральної шкоди з засудженого на користь ОСОБА_5 в сумі 100000 грн. і закрити провадження в даній частині, оскільки ОСОБА_5 не є рідним братом ОСОБА_5 і на момент його смерті з ним однією сім'єю не проживав. Вказує, що ОСОБА_5, будучи юристом за освітою, працюючи на посаді помічника судді, з метою отримання відшкодування моральної шкоди, змінив дані ним раніше покази про місце мешкання і вказав на спільне з убитим проживання за однією адресою.
В касаційній скарзі захисники засудженого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати вирок апеляційного суду, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях. Посилаються на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Зазначають, що вина їх підзахисного в інкримінованому злочині не доведена, просять перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Засуджений в касаційній скарзі, не заперечуючи настання смерті ОСОБА_5 від пострілу з рушниці, приховування тіла загиблого, заперечує вчинення умисного вбивства, просить правильно перекваліфікувати його дії та призначити гуманну міру покарання з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин. Зазначає, що цивільні позови, які задоволені судом, в частині матеріальної шкоди не підтверджені, а в частині моральної шкоди - не відповідають долі його вини.
На касаційну скаргу прокурора, потерпілий ОСОБА_5 подав заперечення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, вважав касаційні скарги захисників і засудженого такими, що підлягають задоволенню частково, засудженого, який підтримав всі касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Згідно зі ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, а суд, дотримуючись цих же принципів, оцінити зібрані докази в їх сукупності і згідно з вимогами статей 323, 324 КПК України постановити законний і обґрунтований вирок.
Суд при розгляді справи неповно дослідив обставини справи, допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про винуватість засудженого в інкримінованому злочині.
Обгрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5, як органи досудового слідства, так і суд в основу своїх висновків поклали показання свідка ОСОБА_7, який останній бачив ОСОБА_5 і підтвердив, що 22.08.2009 року після 19 години він чекав потерпілого, на його прохання, у автомобілі «Фольксваген-Джета» на дорозі у напрямку м. Докучаївська за лісосмугою. Незабаром у він побачив, що під'їхав автомобіль і зі сторони місця водія вийшов ОСОБА_5 і підійшов до нього. Майже у той же час він побачив чоловіка, який швидко наближався до них. ОСОБА_5, побачивши чоловіка сказав, йому їхати, а сам залишився на місці. Від'їхавши 50-70 м дорогою, що повертала за лісосмугу, він почув один хлопок, схожий на постріл. ОСОБА_5 він більше не бачив, по телефону не спілкувався. У подальшому допомагав родичам ОСОБА_5 шукати його. Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9 також підтвердили обставини пошуку ОСОБА_5, який 22 серпня 2009 року не повернувся додому. Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 засвідчили про те, які заходи приймалися для встановлення місця перебування зниклого неповнолітнього ОСОБА_5
Суд також у вироку навів показання ОСОБА_1 з доводами про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_5 і пояснення про обставини, за яких відбувся постріл з мисливської рушниці, якими він обґрунтовує вчинення ним необережного вбивства потерпілого.
Проте, суд не перевірив і не проаналізував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав вичерпної відповіді на твердження про невідповідність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 змісту його показань, в яких як під час досудового слідства, так і в суді відсутні посилання на спрямованість умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5, що є обов'язковим елементом інкримінованого йому складу злочину.
Для перевірки доводів ОСОБА_1 про відсутність у нього наміру стріляти у ОСОБА_5 і випадковість пострілу з рушниці, внаслідок дій ОСОБА_5, та перевірки механізму спричинення його поранення, судом було призначено додаткову комплексну медіко-криміналістичну-балістичну експертизу. Проте, висновок цієї експертизи від 18.08.2010 року ( т. 5, а. с. 147-154) формально викладений у вироку, але оцінки йому у сукупності з іншими доказами суд не дав, незважаючи про ствердження у висновку на відповідність механізму спричиненого поранення показанням ОСОБА_1
Відповідно до вимог статей 323, 324 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину з достовірністю випливають із матеріалів справи та ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті у судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.
Ці вимоги закону під час розгляду справи в суді не були виконані, обставини які мають істотне значення для однозначного висновку щодо умислу у засудженого на вбивство і для вирішення питання про юридичну кваліфікацію дій підсудного досліджені однобічно, не проаналізовані і не оцінені у сукупності, а тому вирок не можна вважати обґрунтованим і законним, про що слушно ставили питання захисники у касаційній скарзі.
Що стосується скарг прокурора, засудженого ОСОБА_1 про неправильне вирішення цивільного позову в справі, то вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково на таких підставах.
Згідно зі ст. 64 КК України характер і розмір шкоди, завданої злочином, підлягають доказуванню.
Стаття 334 КПК України передбачає, що судом у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених ч. 3 ст. 29 цього Кодексу.
Зазначених вимог закону судом не додержано, мотивувальна частина вироку щодо вирішення цивільних позовів потерпілих не відповідає вимогам закону.
Отже, вирок суду відповідно до вимог ст. 368 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи слід вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного і повного дослідження доказів у справі та доводів підсудного на свій захист, та перевірити інші доводи касаційних скарг, серед яких вирішення цивільних позовів, доля речових доказів та арештованого майна та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1, задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 6 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді :
О.М.Литвинов І.Г.Тельнікова В.А.Швець