Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ в складі:
головуючого Пойда М.Ф.,
суддів Крижановського В.Я., Слинька С.С.,
Литвинова О.М., Суржока А.В.
вирішуючи в судовому засіданні 21 ківтня 2011 року в м. Києві питання про допуск до провадження справи щодо ОСОБА_3 за заявою заступника Генерального прокурора України Ударцова Ю.В. про перегляд судових рішень Верховним Судом України,
встановила:
Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2010 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
ОСОБА_3 засуджено за те, що він 29 січня 2010 року в м. Донецьку придбав (знайшов) 58 бойових припасів, які переніс до місця свого проживання та став зберігати без передбаченого законом дозволу. 30 січня 2010 року ОСОБА_3 на ринку «Боссе» в м. Донецьку намагався збути вказані бойові припаси ОСОБА_5, однак злочинний намір не зміг довести до кінця, так як був затриманий працівниками міліції.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого
Справа № 5-22зп11 Категорія: ч. 1 ст. 263
Головуючий в першій інстанції: Кротинов В.А. ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України
Доповідач Крижановський В.Я.
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2011 року касаційну скаргу прокурора щодо неправильної кваліфікації дій засудженого та неправильного застосування кримінального закону в частині призначення покарання задоволено частково, вирок суду змінено та застосовано ст. 69 КК України до ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України.
Заявник просить Верховний Суд України перевірити законність та обґрунтованість вищевказаного судового рішення, скасувати його, а справу направити на новий касаційний розгляд через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь. При цьому посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 18 березня 2008 року відносно ОСОБА_7, засудженого вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України.
Вивчивши матеріали додані до заяви та обговоривши її доводи, колегія суддів визнає, що дану справу відносно ОСОБА_3 слід допустити до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України з таких підстав.
За змістом вказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, доводи прокурора щодо виключення кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України як зайвої визнані необґрунтованими.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі зазначив, що, оскільки диспозицією ч. 1 ст. 263 КК України передбачено різні за своїм змістом діяння - носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача та збут бойових припасів, кожне з яких утворює окремий склад злочину. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 придбав бойові припаси, які переніс додому та залишив там на зберігання, а наступного дня намагався збути, однак не довів злочинний намір до кінця, оскільки був затриманий працівниками міліції. Отже, дії засудженого, пов'язані з придбанням та зберіганням бойових припасів, є елементами одного закінченого злочину, а дії, спрямовані на їх збут, що не були доведені до кінця з незалежних від волі винного причин, становлять замах на злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.
Натомість, ухвалою Верховного Суду України, постановленою щодо ОСОБА_7, вирок щодо нього змінено та виключено зайву кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України.
В даному випадку Верховний Суд України мотивував своє рішення тим, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, вважається закінченим з моменту виготовлення предмета, який може бути використаний як зброя, боєприпаси або вибуховий пристрій. Дії по збуту охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 263 КК України і додаткової кваліфікації як замах на злочин не потребують.
Крім того, на думку заявника, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді касаційної скарги, розділивши дії об'єктивної сторони складу злочину і засудивши ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України, штучно створив сукупність злочинів, за які призначив покарання на підставі ст. 70 КК України та суттєво погіршив становище засудженого.
Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж норми закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, а саме кваліфікації дій винної особи щодо придбання, зберігання, носіння та незакінченого збуту вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, що, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, є підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України щодо ОСОБА_3
Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Допустити вищевказану справу до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України щодо ОСОБА_3.
Судді: _______________ _______________ ________________
Пойда М.Ф. Крижановський В.Я. Слинько С.С.
_______________ _______________
Литвинов О.М. Суржок А.В.