Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого-судді Міщенка С.М.,
суддів Животова Г.О., Єлфімова О.В.
з участю прокурора
потерпілого
представника потерпілого
та захисника Шевченко О.О.,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року.
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1. громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 15901 грн. 86 коп. та моральної - 100000 грн.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнано винним у тому, що 1 серпня 2008 року, приблизно о 12 год. 30 хв., знаходячись біля приміщення електропідстанції на території кооперативу «Чорнобилець» по вул. Богатирській, 30-а в м. Києві, між ним та головою цього кооперативу ОСОБА_5 виник словесний конфлікт на грунті з'ясування причин відключення електропостачання, під час якого ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_5 животом у живіт. Не реагуючи на прохання ОСОБА_9 не заважати роботі, ОСОБА_8 умисно завдав ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого останній впав на землю та вдарився головою об камінь. Після цього, коли ОСОБА_5 намагався піднятися, ОСОБА_8 умисно наніс йому кілька ударів ногою по нозі та тулубу і один удар ногою в обличчя в область правого ока, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм втрати працездатності не менше як на одну третину у зв'язку з втратою зору правим оком.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року в частині призначеного засудженому ОСОБА_8 покарання скасовано та за ч. 1 ст. 121 КК України йому призначено покарання - 5 років позбавлення волі. В решті цей вирок залишено без зміни.
У касаційних скаргах та доповненнях до них:
- засуджений ОСОБА_8 просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому він вважає неправильною кваліфікацію своїх дій за ст. 121 ч. 1 КК, посилаючись на те, що умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у нього не було. Також засуджений просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, посилаючись на свій вік, стан здоров'я, прохання трудового колективу, сприяння розкриттю злочину та позитивну поведінку після його вчинення;
- захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог кримінально-процесуального закону. При цьому зазначає, що ні досудовим слідством, ні судами першої та апеляційної інстанції не здобуто доказів, які б беззаперечно вказували на умисне нанесення ОСОБА_8 та його бажання заподіяти потерпілому саме тяжкі тілесні ушкодження. Вказує, що під час судового розгляду справи не усунуті суперечності у справі, чим було порушено право ОСОБА_8 на свій захист; що в основу вироку покладені показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які не були очевидцями події, тоді як показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які були очевидцями події, судом безпідставно відхилені; що не усунуті суперечності між показаннями свідка ОСОБА_10 та висновком судово-медичної експертизи від 01.12.2008 року про наявність у потерпіло ОСОБА_5 тілесних ушкоджень в області лівого, а не правого ока.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 представник потерпілого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду щодо засудженого залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7, який підтримав касаційні скарги, думку прокурора Шевченко О.О., потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 про відмову в задоволенні касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд, розглядаючи апеляції прокурора, потерпілого і його представника, а також самого засудженого і його захисника, дійшов однозначного висновку про те, що судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені правильно, а дії засудженого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України. Тому апеляційний суд визнав вирок суду першої інстанції незаконним лише в частині призначеного засудженому ОСОБА_8 покарання, у зв'язку з чим скасував цей вирок за м'якістю призначеного покарання, без проведення судового слідства постановив свій вирок, яким призначив йому більш суворе покарання.
Разом із тим, перевіривши матеріали справи за доводами касаційних скарг та доповненнями до них, у тому числі за наданим захисником консультативним висновком спеціаліста в галузі судової медицини, колегія суддів приходить до висновку про непереконливість висновків апеляційного суду щодо правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та обгрунтованості кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, відповідно до вироку, суд першої інстанції визнав, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні ОСОБА_8 внаслідок нанесення потерпілому ударів рукою в обличчя та ногою в область правого ока. З показань допитаних у справі свідків вбачається, що ОСОБА_8 дійсно наносив ОСОБА_5 удари в обличчя рукою та ногою, а також що той падав на землю та вдарився головою об купу будівельного сміття, що знаходилося на місці події. Судово-медичний експерт, який підтвердив правильність своїх висновків під час судового слідства, стверджував, що тяжкі тілесні ушкодження у виді втрати зору більш ніж на одну третину ОСОБА_5 отримав внаслідок ударів по голові рукою та ногою, а не внаслідок падіння та удару головою об вказане будівельне сміття. При цьому суд відмовив ОСОБА_8 у виклику спеціаліста в області офтальмології, незважаючи на те, що тілесних ушкоджень в області правого ока лікарями при огляді ОСОБА_5 після його побиття ОСОБА_8 виявлено не було. Більш того, судом залишено поза увагою і той факт, що в лютому 2005 р. ОСОБА_5 було зроблено операцію у зв'язку з ускладненою катарактою правого ока шляхом видалення останньої та встановленням штучної оптичної лінзи на це око. Чи вплинула вказана операція на рівень зору потерпілого, а також як в цілому вплинула на втрату зору наявність штучної оптичної лінзи в правому оку потерпілого судом не з'ясовувалося, хоча це має важливе значення для визначення тяжкості тілесних ушкоджень та умислу засудженого в їх заподіянні, оскільки ОСОБА_8 категорично заперечує умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому шляхом пошкодження його ока. Конкретні обставини справи також не свідчать про прямий чи непрямий умисел ОСОБА_8 на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень саме шляхом позбавлення його зору на праве око, бо тілесні ушкодження на обличчі потерпілого були виявлені в області лівого, а не правого ока. Проте як суд першої, так і апеляційної інстанції на вказані обставини належної уваги не звернули і доводи засудженого та його захисника у своїх вироках обгрунтовано не спростували.
З урахуванням зазначених обставин апеляційному суду належало призначити судове слідство, впевнитися у правильності висновків суду першої інстанції та вже за наслідками цього слідства постановляти свій вирок щодо призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання й шляхом дотримання вимог кримінально-процесуального закону щодо порядку постановлення свого вироку апеляційним судом та фіксування ходу розгляду справи у протоколі судового засідання.
Враховуючи, що висновки апеляційного суду стосовно кваліфікації дій засудженого ОСОБА_8 викликають обґрунтовані сумніви, які не спростовані під час судового розгляду справи судом першої інстанції і залишені поза увагою апеляційним судом, яким порушена й процедура постановлення вироку та фіксування перебігу цього розгляду в протоколі судового засідання, колегія суддів вважає також, що апеляційним судом вирок постановлено з істотним порушенням вимог, передбачених п.10 ч. 2 ст. 370 КПК України.
У зв'язку із наведеним, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_8 направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого цьому суду слід з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону розглянути апеляції учасників, звернувши належну увагу на обґрунтованість кваліфікації дій засудженого та постановити законне і обгунтоване рішення за наслідками апеляцій усіх осіб, які оскаржили вирок суду першої інстанції.
Оскільки підстав для направлення цієї справи на нове розслідування немає, касаційні скарги ОСОБА_8 та його захисника підлягають частковому задоволенню.
Крім того, колегія суддів на цій стадії судового розгляду справи не вбачає підстав для зміни обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
Оскільки клопотання про свою участь у розгляді справи касаційним судом ОСОБА_8 подав поза межами строку на касаційне оскарження, а колегія суддів не вбачає підстав для його участі в касаційному розгляді справи, виклику до касаційного суду він не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 125, 129 Конституції України, статтями 394-396 КПК України та п. 2 ч. 3 Розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 задовольнити частково
Вирок Апеляційного суду м. Києва від18 листопада 2010 року щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Міщенко С.М. Животов Г.О. Єлфімов О.В.