ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/13830.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»
про визнання права власності
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»
про визнання права власності
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»: не з'явились
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Надія»за адресою: Деснянський район міста Києва, с. Троєщина, вул. Коцюбинського, в склад якого входять: 1 спортивний майданчик: футбольне поле; волейбольний майданчик; турніки; 1 дитячий майданчик; 1 металеве складське приміщення на бетонній основі; 1 металевий навіс критий шифером; 1 сторожове приміщення (металевий каркас, шифер на бетонних блоках); 1 металева літня душова з резервуаром для підігріву води; 1 двоповерхова літня столова; 4 кільця для вигрібної ями діаметром 1,5 м. товщиною стінки 0,10 м.; 1 роздягальня літня з металевим каркасом; 1 баня; 1 пірс для купання 3х2м; 2 джерела питної води; 10 столиків з лавочками для відпочинку; 1 будинок для відпочинку дерев'яний на металевих трубах 3х4 м.; 1 вигрібна яма; 1 службове приміщення дерев'яне на шлакоблоках; 1 огорожа по периметру бази (сітка на азбестових-цементних трубах). Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним невизнанням відповідачем права власності позивача не спірне майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія» проти позову заперечило, мотивуючи свої заперечення тим, що воно не надавало згоди на поліпшення цілісного майнового комплексу -бази відпочинку «Надія»за адресою: Деснянський район міста Києва, с. Троєщина, вул. Коцюбинського.
16.07.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»про визнання права власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Надія»за адресою: Деснянський район міста Києва, с. Троєщина, вул. Коцюбинського в склад якого входять: 1 спортивний майданчик: футбольне поле; волейбольний майданчик; турніки; 1 дитячий майданчик; 1 металеве складське приміщення на бетонній основі; 1 металевий навіс критий шифером; 1 сторожове приміщення (металевий каркас, шифер на бетонних блоках); 1 металева літня душова з резервуаром для підігріву води; 1 двоповерхова літня столова; 4 кільця для вигрібної ями діаметром 1,5 м. товщиною стінки 0,10 м.; 1 роздягальня літня з металевим каркасом; 1 баня; 1 пірс для купання 3х2м; 2 джерела питної води; 10 столиків з лавочками для відпочинку; 1 будинок для відпочинку дерев'яний на металевих трубах 3х4 м.; 1 вигрібна яма; 1 службове приміщення дерев'яне на шлакоблоках; 1 огорожа по периметру бази (сітка на азбестових-цементних трубах). В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»зазначає, що воно є власником вищевказаного приміщення на підставі біржового контракту № Т-26/06 17.02.2006 р. та згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. № 05-5-51/8287 зустрічні позовні матеріали повернуто заявникові без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 р. у справі № 51/138 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. № 05-5-51/8287-без змін, матеріали справи № 51/138 повернуто до суду першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2010 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 р. скасовано, справу № 51/138 передано до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 51/138, справу призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія», неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимог суду у повному обсязі не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.03.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до біржового контракту реєстраційний № 26/06 від 17.02.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія», останнє набуває право власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Надія»за адресою: с. Троєщина Деснянського району міста Києва по вул. Коцюбинського з моменту реєстрації контракту на біржі та 100% оплати позивачем за зустрічним позовом вартості об'єкту продажу та оформлення акту прийому-передачі.
Судом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»були передані наступні об'єкти: 1 спортивний майданчик: футбольне поле; волейбольний майданчик; турніки; 1 ігровий дитячий майданчик; 1 металеве складське приміщення на бетонній основі; 1 металевий навіс критий шифером; 1 сторожове приміщення (металевий каркас, шифер на бетонних блоках); 1 металева літня душова з резервуаром для підігріву води; 1 двоповерхова літня столова; 4 кільця для вигрібної ями діаметром 1,5 м. товщиною стінки 0,10 м.; 1 роздягальня літня з металевим каркасом; 1 баня; 1 пірс для купання 3х2м; 2 джерела питної води; 10 столиків з лавочками для відпочинку; 1 будинок для відпочинку дерев'яний на металевих трубах 3х4 м.; 1 вигрібна яма; 1 службове приміщення дерев'яне на шлакоблоках; 1 огорожа по периметру бази (сітка на азбестових-цементних трубах), що підтверджується актом приймання-передачі активів, що входять до складу цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Надія»від 20.02.2006 р.
При цьому, вищевказані об'єкти були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»за договором від 01.01.2008 р.
За таких обставин, враховуючи, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»за первісним позовом ґрунтуються саме на вищевказаному договорі оренди, а вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»за зустрічним позовом - на біржовому контракті № 26/06 від 17.02.2006 р., яким, зокрема, передбачено порядок та підстави набуття позивачем за зустрічним позовом у власність спірних об'єктів, суд вважає за доцільне спершу розглянути зустрічний позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія».
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Обґрунтовуючи зустрічний позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»зазначає, що він є власником спірних об'єктів на підставі біржового контракту реєстраційний № 26/06 від 17.02.2006 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, в силу вимог вищенаведеної норми права, право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Тобто, положеннями чинного законодавства та біржовим контрактом № 26/06 від 17.02.2006 р. встановлено, що право власності на майно виникає із настанням наступних обставин: реєстрації контракту на біржі та 100 % оплати відповідачем за первісним позовом вартості об'єкту продажу, а також оформлення акту прийому-передачі.
У відповідності до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення оплати вартості майна, що є об'єктом біржового контракту № 26/06 від 17.02.2006 р.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»не набуло права власності на спірні об'єкти.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
В обґрунтування первісних позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»зазначає, що ним було здійснено поліпшення майна, переданого йому в оренду за договором оренди від 01.01.2008 р. та створено новий об'єкт нерухомості, власником якого позивач за первісним позовом вважає себе. Однак, за твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»не визнає права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»на спірний об'єкт нерухомості.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як встановлено судом, 01.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»укладено договір, за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався передати, а позивач за первісним позовом -прийняти в тимчасове користування базу відпочинку -цілісний майновий комплекс «Надія», що знаходиться у с. Троєщина Деснянського району міста Києва по вул. Коцюбинського.
Відповідно до акту передачі та приймання об'єкта оренди від 10.01.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»передало, а позивач за первісним позовом прийняв у тимчасове платне користування об'єкт оренди.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Тож, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що, укладаючи договір оренди від 01.01.2008 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»не мало необхідного обсягу прав розпоряджатись спірним майном.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 р. № 02-5/111 (є чинним) якщо, вирішуючи господарський спір, господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 Господарського процесуального кодексу України повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.
Крім того, у вищевказаних роз'ясненнях зазначається, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що договір оренди від 01.01.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія», суперечить положенням Цивільного кодексу України та укладений сторонами за відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія»прав розпоряджатись об'єктами оренди.
За таких обставин, враховуючи норми Цивільного кодексу України та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд визнає недійсним договір оренди від 01.01.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія».
Між тим, в обґрунтування своїх вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»посилається на здійснення ним поліпшення майна, переданого йому в оренду за договором оренди від 01.01.2008 р. та створення нового об'єкту нерухомості.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, з огляду на те, що договір оренди від 01.01.2008 р., з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»пов'язує виникнення у нього майнових прав на спірне майно, визнаний судом недійсним, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»у задоволенні позовних вимог із наведених ним підстав.
Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у первісному позові, Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»суду не надано.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу».
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за зустрічним позовом покладаються на Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія».
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Визнати недійсним договір оренди від 01.01.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку інвестицій та бізнесу»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-рекреаційний центр «Надія».
2. У задоволені первісного позову відмовити.
3. У задоволені зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 05.05.2011 р.