ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/12911.04.11
За скаргою Публічного акціонерного товариства «Фірма «Рада»
Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Утек будівельна та торгова
компанія»
На дії Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції
у справі № 17/129
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Утек будівельна та торгова компанія»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракомерц»
Відкритого акціонерного товариства «Фірма «Рада»
Третя особана стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектура плюс Дизайн»
Простягнення 261 662,00 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
від стягувача ОСОБА_1 (за дов.)
від скаржника ОСОБА_2 (за дов.)
від ВДВС ОСОБА_3 (за дов.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Утек будівельна та торгова компанія»з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Терракомерц», відкритого акціонерного товариства «Фірма «Рада»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Терракомерц»(як поручителя відкритого акціонерного товариства «Фірма «Рада»відповідно до договору поруки від 02.03.2009 р.) заборгованості в сумі 261 662,00 грн. з оплати виконаних підрядних робіт за договором про розробку робочого проекту від 27.09.2007 р. № 1.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2009 р. у справі № 17/129 позов до відповідача-2 задоволено повністю та вирішено стягнути з відкритого акціонерного «Фірма «Рада»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УТЕК Будівельна і торгова компанія»261 662 (двісті шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості, 2617 (дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-1 припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2009 р. у справі № 17/129 залишено без змін.
08.04.2010 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 17/129 від 25.11.2009 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду № 17/129 від 01.03.2010 р., видано наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2010 р. постанову апеляційної інстанції було залишено без змін.
До Господарського суду міста Києва надійшла скарга публічного акціонерного товариства «Фірма»Рада»на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Власюк О.В.
Зокрема, скаржник просить:
- поновити строк для оскарження дій органу виконання рішень;
- визнати дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Власюк О.В. в частині ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження та ненадання строку для добровільного виконання виконавчих документів скаржнику неправомірними;
- визнати дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Власюк О.В. щодо винесення постанови від 17.06.2010 р. про арешт коштів боржника в межах суми 264515,00 грн. на виконання рішення суду, що належать відповідачу, та постанови від 17.06.2010 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неправомірними;
- визнати дії щодо винесення постанови від 04.01.2011 р. про арешт коштів боржника в межах суми 264515,00 грн. на виконання наказу суду від 08.04.2009 р. неправомірними;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 17.06.2010 р., якою накладено арешт на кошти в межах суми 264515,00, які належать публічному акціонерному товариству «Фірма «Рада», та постанову від 17.06.2010 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скаржник надав суду заяву про поновлення строку на оскарження дій Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції.
Ухвалою від 16.02.2011 р. скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 09.03.2011 р..
Представник стягувача подав суду письмові пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні скарги з підстав пропуску без поважних причин строку для її подання та з мотивів необґрунтованості доводів, наведених на підтвердження позиції боржника.
Ухвалами від 09.03.2011 р. та 28.03.2011 р. судом розгляд скарги відкладався у зв'язку з неявку представників учасників процесу та неподанням витребуваних від Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції письмових пояснень по суті скарги, а також належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження.
Представник органу виконання рішень у судовому засіданні надав письмове заперечення на скаргу, а також витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, на підставі наказів господарських судів.
Державний виконавець відповідно до статті 5 Закону зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності з законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»(далі -Закон) передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
19.05.2010 р. державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Житомирської області № 17/129 від 08.04.2009 р. про стягнення з ВАТ «Фірма «Рада»на користь ТОВ «УТЕК будівельна та торгова компанія»боргу в сумі 264 515 грн., а також постановлено боржнику виконати рішення суду добровільно до 27.05.2010 р..
Зазначена постанова була направлена сторонам виконавчого провадження з супровідним листом Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції № 3739/5 від 21.05.2010 р..
Постановою про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 45441/5 від 08.07.2010 р. з примусового виконання наказу Господарського суду № 17/129 від 08.04.2010 р. начальником Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було встановлено, що копії постанови від 19.05.2010 р. про відкриття виконавчого провадження були направлені сторонами виконавчого провадження, а також у зв'язку з допущенням технічної помилки внесено зміни до зазначеної постанови, а саме: змінено дату видачі виконавчого документу та орган, який видав виконавчий документ з «наказ № 17/129, виданого 08.04.2009 року Господарським судом Житомирської області»на «наказ № 17/129, виданого 08.04.2010 року Господарським судом міста Києва».
Таким чином, посилання скаржника на неправомірність дій Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції щодо ненаправлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та ненадання боржнику строку для добровільного виконання рішення суду спростовується вищевикладеними обставинами та підтверджується матеріалами справи.
В пункті 1 статті 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Так, у зв'язку з відсутністю в матеріалів виконавчого провадження документального підтвердження повного добровільного виконання рішення суду, державний виконавець Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції 17.06.2010 р. виніс постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а також про арешт коштів боржника.
У статті 32 Закону визначено, що одним з заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Згідно з пунктом 4 вищезазначеної статті Закону на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Як зазначено в пункті 5, 6 статті 52 Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
З урахуванням зазначених норм Закону, суд дійшов висновку про відповідність постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а також про арешт коштів боржника вимогам законодавства, оскільки останні були винесені з метою примусового виконання рішення шляхом вчинення передбаченого статтею 32 Закону заходу, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Оскільки, стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем, а боржник не запропонував ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, то постанови про арешт коштів та майна боржника з оголошенням заборони його відчуження, винесені правомірно для забезпечення реального виконання рішення та в межах наданих Законом повноважень.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази порушення черговості стягнення майна шляхом вилучення арештованого майна для його реалізації при наявності грошових коштів.
Відповідно до пунктів 1-4 статті 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
04.01.2011 р. державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було винесено постанову про арешт коштів, що належать боржнику, публічному акціонерному товариству «Фірма Рада»згідно повідомлення Державної податкової інспекції м. Житомира № 60405/9/29 від 20.10.2010 р., отриманого в ході проведення виконавчих за наказом Господарського суду м. Києва № 17/129 від 08.04.2010 р..
Посилання скаржника на неправомірність дій Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції щодо винесення вищезазначеної постанови з огляду на арешт коштів, що належать не тій особі, яка зазначена у виконавчому документі від 08.04.2010 р. № 17/129, судом не беруться до уваги, оскільки сторони користуючись передбаченими пунктом 1 статті 12 Закону правами (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом) можуть повідомити про зміну найменування юридичної особи, а державний виконавець відповідно до статті 11 Закону зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також має право здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Згідно з пунктом 5 статті 8 Закону у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.
З урахуванням зазначеного, суд за наявними в матеріалах справи документами визнає доводи скаржника необґрунтованими та безпідставними та відмовляє в задоволення скарги повністю.
Керуючись ст.ст. 53, 86, 121І ГПК України, суд
У задоволенні скарги відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Ухвалу підписано 05.05.2011 р.