ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/6820.04.11
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Динамік Карго Сервіс»
Простягнення 21 020, 86 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 25.03.2011 р.
ОСОБА_3 -дов. № б/н від 17.03.2011 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік Карго Сервіс»про стягнення 19 336,00 грн. основного боргу, 1 295,50 грн. інфляційних втрат та 389,36 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами-заявками на здійснення автотранспортних послуг № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р.
Ухвалою суду від 25.02.11 р. було порушено провадження у справі № 37/68 та призначено її розгляд на 28.03.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представники позивача у судовому засіданні 28.03.11 р. на виконання вимог ухвали суду від 25.02.11 р. надали витребувані судом документи частково, зокрема, не надали довідку з Державного казначейства України про зарахування державного мита в сумі 210 грн. 21 коп. за квитанцією № 67/157 від 21.02.11 р. в дохід Державного бюджету повністю.
Представник відповідача у судове засідання 28.03.11 не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку, повернення відправлення за закінченням терміну зберігання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та ненадання ним витребуваних судом документів, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/68 на 20.04.11 р.; повторно зобов'язано позивача надати суду довідку з Державного казначейства України про зарахування державного мита в сумі 210 грн. 21 коп. за квитанцією № 67/157 від 21.02.11 р. в дохід Державного бюджету повністю; повторно зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.
11.04.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва надійшла довідка Державного казначейства України.
У судовому засіданні 20.04.11 р. представники позивача надали суду документи на виконання вимог ухвал суду та оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.
Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представники позивача не заперечують проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік Карго Сервіс (експедитор) були укладені договори-заявки № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р. (маршрут № 742: Російська Федерація, м. Ступіно -Україна, м. Київ), відповідно до умов яких було надано для перевезень два автомобілі ДАФ НОМЕР_1 НОМЕР_2 та ДАФ НОМЕР_3 НОМЕР_4 на 01.06.10 р. з позначкою по заявці на 12-13 годину.
Сума фрахту за кожен автомобіль складає 6 500,00 грн.
Згідно з умовами вищевказаних договорів, відповідальність за простій автомобілів на території Росії становить 100,00 доларів США, на території України -50,00 доларів США.
Факт виконання робіт за даними договорами-заявками та їх вартість зафіксовано рахунками-фактурами № С-00000050 від 08.06.10 р. на суму 9 668,00 грн., № С-00000051 від 08.06.10 р. на суму 9 668,00 грн., актами виконаних робіт № С-00000048 на суму 9 6668,00 грн., № С-00000049 на суму 9 668,00 грн. та товарно-транспортними накладними № 0118176 і № 0118180.
01.04.10 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) було укладено договір № 4 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України та на міжнародному сполученні. Відповідно до даного договору Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м. Ступіно (Росія) -м. Київ (Україна), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними.
Позивач пояснив суду, що вищевказані автомобілі мали простій, очікуючи завантаження товару на території Росії три дні та на території України два дні, що підтверджується печатками (штампами) митниць про прибуття та вибуття автомобілів, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договорами-заявками № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р. становить 19 336,00 грн.
Також позивач пояснив суду, що ним були надіслані відповідачу акти виконаних робіт (належним чином засвідчені докази поштового відправлення яких додано до матеріалів справи), однак вони до цього часу не повернуті відповідачем.
17.09.10 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Динамік Карго Сервіс»з претензією (вихідний № 09/10 від 15.09.10 р.), в якій просила у термін до 27.09.10 р. погасити існуючу заборгованість та терміново надіслати акти виконаних робіт для здійснення перевезення. Однак зазначена претензія була також залишена відповідачем без відповіді та реагування.
За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Динамік Карго Сервіс»про стягнення 19 336,00 грн. основного боргу, 1 295,50 грн. інфляційних втрат та 389,36 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами-заявками на здійснення автотранспортних послуг № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати транспортно-експедиційних послуг та простою автомобілів за договорами-заявками № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р. не виконав.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік Карго Сервіс»19 336,00 грн. основного боргу за договорами-заявками на здійснення автотранспортних послуг № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Позивач просить суд також стягнути з відповідача 1 295,50 грн. інфляційних втрат за період з 17.06.10 р. до січня 2011 р. та 389,36 грн. трьох відсотків річних за період з 17.06.10 р. до 16.02.11 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами-заявками на здійснення автотранспортних послуг № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
Дослідивши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, судом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 невірно визначила строк настання відповідальності ТОВ «Динамік Карго Сервіс», оскільки договорами-заявками № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р. не встановлено строк виконання відповідачем грошового зобов'язання.
У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Посилання позивача на умови договорів-заявок стосовно терміну оплати «по оригіналах» та направлення відповідачу оригіналів актів виконаних робіт рекомендованим листом з повідомленням, які були отримані відповідачем 16.06.10 р. (належним чином засвідчена копія поштового повідомлення додана до матеріалів справи), не приймаються судом до уваги, оскільки суд не має можливості встановити, які саме документи були направлені ФОП ОСОБА_1 через відсутність опису вкладень до рекомендованої кореспонденції.
Крім того, дата отримання відповідачем рекомендованого поштового відправлення не встановлює строк виконання грошового зобов'язання відповідачем.
З огляду на те, що позивач направив претензію (вихідний № 09/10 від 15.09.10 р.) на адресу ТОВ «Динамік Карго Сервіс»17.09.10 р., яка надійшла на поштове відділення відповідача 22.09.10 р. (належним чином засвідчені копії доказів поштового відправлення додані до матеріалів справи), то відповідач повинен був сплатити заборгованість до 29.09.10 р.
Таким чином, позивач повинен був нарахувати інфляційні втрати за період з 30.09.10 р. до січня 2011 р. та три відсотки річних за період з 30.09.10 р. до 16.02.11 р.
Враховуючи вищевикладене, судом було виконано власний розрахунок цих вимог, який наведено в таблицях.
Розрахунок інфляційних втрат:
Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ) Кількість днів прострочення Індекс інфляції за заданий період заборгованості Сума інфляційних втрат
30.09.10 р.-31.01.11 р.19 336,001241,048928,13
ВСЬОГО:928,13
Розрахунок розміру 3 % річних
Сума
заборгованості,
грн. Річні % Період
прострочення Кількість днів
прострочення Сума річних,
грн.
19 336,00330.09.10 р. -16.02.11 р.140222,49
ВСЬОГО:222,49
Таким чином за розрахунком суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно 928,13 грн. інфляційних втрат за період з 30.09.10 р. до січня 2011 р. та 222,49 грн. трьох відсотків річних за період з 30.09.10 р. до 16.02.11 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами-заявками на здійснення автотранспортних послуг № 12 від 27.05.10 р. та № б/н від 27.05.10 р..
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік Карго Сервіс»(02094, м. Київ, вулиця Віскозна, 5, код ЄДРПОУ 35975673) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) 19 336 (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 222 (двісті двадцять дві) грн. 49 коп. трьох процентів річних, 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 204 (двісті чотири) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено 26.04.11 р.