ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/11827.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Райфайзен Лізинг Аваль”
До Приватного підприємства «Воліта»
Про стягнення 34 454,52 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю
від відповідача не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 34 454,52 грн. заборгованості по договору фінансового лізингу L416-03/07, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита -344,55 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 було порушено провадження у справі № 47/118 розгляд справи було призначено на 06.04.2011р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011р. розгляд справи було відкладено до 27.04.2011р.
В судовому засіданні 27.04.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем по договору фінансового лізингу L416-03/07, не було своєчасно здійснено оплату лізингових платежів, а тому утворилась заборгованість на суму 34 454,52 грн.
Відповідач своїх представників в судові засідання 06.04.2011р., 27.04.2011р. не направляв, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці Головного міжрегіонального управління статистики. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
21.03.2007 між позивачем - ТОВ “Райфайзен Лізинговий Аваль”, як лізингодавцем, та відповідачем ПП “Воліта”, як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу № L416-03/07, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації, а лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору та згідно погодженого сторонами графіку (п. 1.1).
Згідно з п.4.1 договору № L416-03/07 від 21.03.2007, лізингоодержувач (відповідач) протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю (позивачу) лізингові платежі, які складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця (позивача).
Пунктом 4.4 договору № L416-03/07 від 21.03.2007 визначено, що поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду.
Пунктом 4.5 договору № L416-03/07 від 21.03.2007 визначено, що комісією лізингодавця (позивача) вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем (відповідач), і суми, що ставиться в погашення вартості предмету лізингу. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця (позивача), компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця (позивача), які виникли в період дії договору та пов'язані з ним.
Лізингоодержувач (відповідач) щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування (п.4.6).
Згідно п.4.7 договору № L416-03/07 від 21.03.2007, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (позивача).
Всі лізингові платежі, за включенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач (відповідач) сплачує за правилами, наведеними в графіку (п.4.9).
Пунктом 9.3 договору визначено, що договір № L416-03/07 від 21.03.2007 має додатки № 1 (графік), № 2 (специфікація предмета лізингу), № 3 (акт приймання-передачі предмета лізингу (форма), № 4 (загальні умови фінансового лізингу -далі загальні умови), які є невід'ємними частинами заначеного договору.
Відповідно до п.5.3 додатку 4 «Загальні умови фінансового лізингу»до договору № L416-03/07 від 21.03.2007, лізингоодержувач (відповідач) сплачує зазначені в графіку (додаток №1 до договору) поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця (позивача), направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача (відповідача) або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця (позивача) до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач (відповідач) зобов'язаний звернутися до лізингодавця (позивача) та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач (відповідач) зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Згідно акту приймання-передачі Предмету лізингу від 24.04.2007 (Додаток №3 до Договору) лізингодавець(позивач) передав, а лізингоодержувач (відповідач) прийняв Предмет лізингу, визначений сторонами у специфікації до договору № L416-03/07 від 21.03.2007, а саме: тентовий напівпричіп Шварцмюллер, модель SPA 3/E (2007 року випуску).
03.05.2007 між позивачем - ТОВ “Райфайзен Лізинговий Аваль”, як лізингодавцем, та відповідачем ПП “Воліта”, як лізингоодержувачем, було укладено Угоду про внесення змін до договору № L416-03/07 від 21.03.2007, згідно якої у зв'язку зі збільшенням вартості предмету лізингу за договором купівлі-продажу від 21.03.2007 № Р415-03/07 та на підставі п.3.2 договору фінансового лізингу № L416-03/07 сторони внесли зміни до п.3.1 розділу 3 «Вартість Предмету лізингу», а саме було збільшено вартість предмету лізингу до 223 378,91 грн., а також погоджено двосторонньо новий графік лізингових платежів.
На виконання умов договору фінансового лізингу позивач виставляв відповідачу рахунки -фактури №№ L416-03/07/Дод1 від 29.12.2009 на суму 840,00 грн., L416-03/07/33 від 04.01.2010 на суму 7130,95 грн., L416-03/07/34 від 01.02.2010 на суму 6951,11 грн., L416-03/07/35 від 01.03.2010 на суму 6638,21 грн., L416-03/07/36 від 01.04.2010 на суму 6502,91 грн., L416-03/07/37 від 05.05.2010 на суму 6391,34 грн., а загалом на суму 34 454,52 грн., направлення яких позивачем відповідачу до оплати підтверджується наявними в справі фіскальним чеком Укрпошти № 9693 від 24.12.2010 та згрупованими описами.
Як зазначив позивач у позові, відповідач за договором не звертався до позивача згідно з п.5.3 додатку 4 «Загальні умови фінансового лізингу»до договору № L416-03/07 від 21.03.2007 з заявами про неотримання рахунків про сплату лізингових платежів, а також відповідачем не було здійснено оплату лізингових платежів по зазначеним рахункам до 10 числа поточного місяця, в якому виставлялись вищенаведені рахунки, а тому у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 34 454,52 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 808 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавця на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).
Згідно статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати Лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено що позивач на виконання умов договору фінансового лізингу № L416-03/07 передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання передачі та на виконання умов вищезазначеного надіслав відповідачу рахунки для їх оплати на загальну суму 34 454,52 грн., як передбачено п. 5.3 додатку 4 «Загальні умови фінансового лізингу» до договору № L416-03/07 від 21.03.2007, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати виставлених рахунків у строк до 10 числа поточного місяця в якому виставлялись вищенаведені рахунки - не виконав, не здійснив оплату на загальну суму 34 454,52 грн. та жодних звернень, щодо неотримання зазначених рахунків в порядку п. 5.3 додатку 4 «Загальні умови фінансового лізингу»до договору № L416-03/07 від 21.03.2007, позивачу не направляв. Доказів протилежного станом на момент розгляду справи, суду надано не було.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору фінансового лізингу № L416-03/07 від 21.03.2007р. існує непогашена заборгованість в сумі 34 454,52 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 34 454,52 грн.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Воліта»(код ЄДРПОУ 25660967, адреса: 02232, м. Київ, проспект Маяковського, 59/9, кв.433) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(код ЄДРПОУ 34480657, адреса: 04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5) суму заборгованості в розмірі 34 454 (тридцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 52 коп., а також 344 (триста сорок чотири) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Станік С.Р.
дата складання повного тексту рішення: 28.04.11