05.05.2011 року Справа № 2/15-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. (доповідача)
суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 05.08.10;
від позивача: Бугаєнко Г.Я., директор;
від відповідача - 1: ОСОБА_2 представник, довіреність №1 від 01.06.09;
від відповідача - 2 представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємства “Ваговимірювальні системи”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. у справі №2/15-09
за позовом приватного підприємства “Вагова компанія “Міка”,
м.Дніпропетровськ
до відповідача 1 приватного підприємства “Ваговимірювальні системи”,
м.Дніпропетровськ
до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю “Статус Голд”,
м.Дніпропетровськ
про стягнення 605 000,00 грн. компенсації за порушення майнових
авторських прав,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. (суддя Боділовська М.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП "Ваговимірювальні системи" на користь ПП "Вагова компанія "МІКА" 605 000,00 грн. компенсації, 22 867,20 грн., з урахуванням ухвали від 10.03.2011р., вартості експертизи. Стягнуто з ПП "Ваговимірювальні системи" в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області 6 050,00 грн. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до ТОВ "Статус Голд", м.Дніпропетровськ - відмовлено.
В основу вищезгаданого рішення, в якості доказу правомірності позовних вимог щодо порушення відповідачем-1 авторського права, господарським судом першої інстанції було покладено відповідні результати експертного дослідження.
Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, як неправомірне та таке, що прийняте за умов неповного дослідження важливих для вирішення спору обставин справи. З огляду на наведене, за результатами перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, скаржник просить в задоволенні позову - відмовити, провадження у справі - припинити.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зауважує на неповному та необ'єктивному вивченні господарським судом першої інстанції обставин справи, зокрема, на тому, що факт порушення відповідачем-1 авторських прав позивача на відповідну комп'ютерну програму в ході провадження у даній справі належними доказами не доведений; правової оцінки експертному висновку, що покладений в основу оскаржуваного рішення, судом не надано; мотивів визначення розміру компенсації за оспорюване порушення авторського права не наведено; не досліджено жодної з важливих для вирішення спору по суті обставин справи, як-то, об'єктивні критерії орієнтовного розміру шкоди, що завдані кожним окремим неправомірним використанням об'єкту авторського права, тривалість та обсяг порушень, розмір отриманого внаслідок вчинення правопорушення доходу, кількість осіб, право яких порушено, наміри відповідача, можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі наявних у справі доказів правильність застосування господарським судом першої інстанції до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, колегія суддів знайшла апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наведене нижче:
Так, з матеріалів справи вбачається, що ПП “Вагова компанія “МІКА”, яке було засноване в 1991 році, займається створенням та реалізацією сучасної електронно-тензометричної ваговимірювальної техніки та систем автоматизації виробництва. За цей час була випущена велика кількість конвеєрних ваг чотирьох поколінь. З 2002 року, коли була випущена остання версія комп'ютерної програми та дизайну контролера, якими оснащуються ваги, було збудовано більш ніж 500 екземплярів конвеєрних ваг, розповсюджених на різних підприємствах України. В 2008 році ПП “ВК “МІКА” виявила на ринку ваговимірювального обладнання Приватне підприємство “ВВС”, яке займається спорідненою з ПП “ВК“МІКА” господарською діяльністю.
З 2005 року ПП “ВК“МІКА”, тісно співпрацюючи з Бехівським спецкар'єром, постачало вагове обладнання типу “ЄрМак ВЛ”цьому підприємству. 29 серпня 2008 року з Бехівського спецкар'єру до ПП “ВК“МІКА”надійшла інформація про несправність вагового контролера одних з ваг. В ході переговорів між ПП “ВК“МІКА”та Бехівським спецкар'єром було прийнято рішення про діагностику та можливий наступний ремонт цього контролера спеціалістом з гарантійного та постгарантійного обслуговування. По приїзду спеціаліста ПП “ВК “МІКА” 02.09.2008р. виявилось, що, окрім встановлених трьох екземплярів вагового обладнання, було встановлено також четверті ваги, нібито компанії-виробника ПП “ВК"МІКА", контролер яких і був несправним. В результаті перевірки четвертих ваг та співставлення їх з раніше встановленими вагами ПП “ВК“МІКА” було виявлено, що несправні четверті конвеєрні ваги продукцією ПП “ВК“МІКА” не являються, проте, їх головний компонент - мікропроцесорний контролер, в основі якого знаходиться комп'ютерна програма, є розробкою саме ПП “ВК “МІКА”, що засвідчено Актами від 02.09.2008р. та від 10.11.2008р. Технічні характеристики, внутрішнє наповнення та зовнішній вигляд - дизайн контролера четвертих ваг ідентичні вагам ПП “ВК “МІКА”, за винятком незначних змін в верхній частині панелі керування.
Як виявилося, ці ваги були вироблені та поставлені на Бехівській спецкар'єр приватним підприємством “ВВС”, що підтверджується Актом від 10.11.2008р. Від таких дій з боку ПП “ВВС” постраждала репутація ПП “ВК “МІКА”, адже користувач вагів - Бехівський спецкар'єр, який є системним клієнтом ПП “ВК “МІКА”, був невдоволений якістю ваг, які фахівці спецкар'єру віднесли до виробів ПП “ВК “МІКА”.
Ваговимірювальне обладнання типу “ЄрМак ВЛ” Приватного підприємства “ВВС” працює лише завдяки комп'ютерній програмі, що закладена в основу роботи ваг, знаходиться в головному процесорному модулі та здійснює управління роботою обладнання. Дана комп'ютерна програма, за ст.1 Закону "Про авторське право та суміжні права", є службовим твором, адже вона була створена відповідно до Наказу генерального директора ПП “ВК “МІКА” № 6-П від 08 вересня 2001р. Таким чином, використання відповідачем-1 /ПП “ВВС”/ даної комп'ютерної програми позивач вважає порушенням п.2 ст.11 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідно до якого авторське право на твір виникає шляхом його створення, тобто, фактичного матеріального втілення ідей автора. В даному випадку, матеріалізація комп'ютерної програми полягає у перетворенні її в спеціальний комп'ютерний (машинний) код, що придатний для його зчитування контролером.
Окрім того, монтуючи своє ваговимірювальне обладнання, ПП “ВВС” копіювало його зовнішній вигляд - оригінальний дизайн, що є порушенням ст.6 Закону України “Про недобросовісну конкуренцію”.
Наведене стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного авторського права.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, результатами апеляційного провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення є помилковим, а викладені в останньому факти, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими, -є передчасними та недоведеними належними доказами, з огляду на викладене нижче.
Так, ваговимірювальне обладнання типу “ЄрМак ВЛ”, виробником якого є позивач /ПП «ВК «МІКА»/, що відповідачем-1 не заперечується, дійсно працює на основі комп'ютерної програми, носієм якої є мікропроцесорний контролер, встановлений всередині корпусу вагового терміналу.
В свою чергу, ПП «ВВС»/відповідач-1/ не є виробником комп'ютерної програми, що забезпечує роботу мікропроцесорного контролеру та входить до складу приладу вагового терміналу, а є лише Постачальником вагового обладнання, що здійснює реалізацію конвеєрних ваг КНВ2Д2Р. При цьому, зазначений вище ваговий термінал придбаний відповідачем-1, як готова продукція, та лише використаний при здійсненні монтажу конвеєрних ваг КНВ2Д2Р. Наведене підтверджено наявним в матеріалах справи договором поставки №1203/1 від 17.03.2007р. між ПП «ВВС»та ТОВ «Статус-Голд», за яким ПП «ВВС»здійснює монтаж комплектуючих частин, пусконаладжувальні роботи, налаштування та здачу в експлуатацію конвеєрних ваг.
Зокрема, ст.24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»надає право особі, яка правомірно володіє виготовленим примірником комп'ютерної програми, без згоди автора або іншої особи, що має авторське право на цю програму, - вільно копіювати, модифікувати та здійснювати декомпіляцію даної комп'ютерної програми з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка цими технічними засобами володіє та використовує; - вчиняти дії, пов'язані з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення тощо.
Таким чином, на думку судової колегії, вищезгаданий договір поставки та, в свою чергу, видаткова накладна №270311 від 27.03.2007р., підтверджує правомірність набуття відповідачем-1 вагового терміналу, складовою частиною якого, є, у тому числі, оснащений оспорюваною комп'ютерною програмою мікропроцесорний контролер, з визначеним статтею 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»правом копіювання, модифікування та декомпіляції даної комп'ютерної програми.
Матеріалами справи не підтверджується факт використання відповідачем-1 комп'ютерної програми, як твору, в розумінні ст.441 ЦК України, а придбання та продаж обладнання, до якого входить програмне забезпечення, не є порушенням авторського права позивача.
Що ж до нанесення Приватним підприємством «ВВС»/відповідач-1/ на деталі та прилади конвеєрних ваг під час їх монтажу свого найменування та не зазначення при цьому, що автором цього виробу є саме ПП "Вагова компанія "МІКА", то наведене також не можна розцінювати як порушення Закону України “Про авторське право і суміжні права”, адже зазначені дії спрямовані на надання споживачу можливості ідентифікування ПП «ВВС»/відповідача-1/ на ринку, як господарюючого суб'єкта та постачальника обладнання, згідно вимог ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, відповідно до п.17 ст.1 «Про захист прав споживачів», відповідач-1 є лише виконавцем, що надає послуги з продажу та встановлення продукції /конвеєрних ваг КНВ2Д2Р/ за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а також, здійснює пусконаладжувальні роботи, налаштування та здачу вищезгаданої продукції в експлуатацію.
Необґрунтованим та безпідставним апеляційний господарський суд вважає посилання позивача на факт вчинення відповідачем-1 дій, що містять ознаки плагіату, оскільки пункт «в»частини 1 ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»під плагіатом розуміє оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору, тоді як відповідач-1 неодноразово наголошував на тому, що діяльності з безпосереднім використанням представленої у вагах «ЄрМак ВЛ»комп'ютерної програми, автором якої є ПП «МІКА», не здійснював; контролер ваговий з наявною в останньому комп'ютерною програмою закуповував вже як готовий прилад, з'єднував його з іншими приладами та деталями, що є складовими частинами конвеєрних ваг КНВ2Д2Р, з метою їх подальшої реалізації.
Так, передбачена Законом “Про авторське право і суміжні права”, правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, наприклад на шахову партію, методи навчання (частина третя статті 8 Закону N 2627-III).
Відповідно до вимог ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Натомість, такими, що не підтверджений належними доказами, в розумінні ст.34 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, зокрема, твердження позивача стосовно порушення ПП «ВВС»/відповідачем-1/ вимог ст.6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», адже факт копіювання ПП «ВВС»зовнішнього вигляду вагового контролеру, що використовує при виробництві конвеєрних ваг ПП «ВК «МІКА»документально не підтверджено. Разом з цим, схожість зовнішнього вигляду вагового терміналу ПП «ВК «МІКА»та ПП «ВВС»має місце в декількох деталях, а саме, в корпусі терміналу та органів керування ними. В обох терміналах було використано корпус типу АВВ для засобів автоматизації з великою ступінню захисту, що промислово виробляється третьою стороною, при цьому, схожість органів керування терміналами може пояснюватись, в першу чергу, схожістю покладених на них функцій. Окрім того, закупівля відповідачем-1 у контрагентів вже готових приладів виключає можливість впливу на їх дизайн та оснащення. Зовнішня ж схожість вагових контролерів, що використовуються ПП «ВВС»та, в свою чергу, виробляються ПП «ВК «МІКА», обумовлена функціональним застосуванням останніх, що, зокрема, ч.2 ст.6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»не заборонено.
Окрім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ст.42, 43 ГПК України шляхом покладення висновку експертної установи в основу судового рішення без надання даному висновку жодної правової оцінки. Взагалі, згідно ч.5 ст.42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Проте, судом першої інстанції відповідної оцінки зроблено не було, що, на думку колегії суддів, призвело до прийняття ним неправомірного рішення.
Так, покладений в основу оскаржуваного рішення висновок судової експертизи, на думку апеляційної інстанції, складений з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вважати останній належним доказом порушення відповідачем-1 / ПП «ВВС»/ авторських прав позивача /ПП «ВК «МІКА»/, не можна.
Зокрема, згідно п.51 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 11.11.1998 року №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави призначення судової експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які повинні бути надані судовому експерту, та їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК.
Ухвалою суду від 17.11.2009 року було передбачено: «зобов'язати сторони надати експертам примірники об'єктів дослідження та забезпечити доступ до них експертам; надати інформацію стосовно внутрішньої будови терміналу вагового і периферії та технічну документацію, що подається ПП «ВК «Міка»на конвеєрні ваги «ЄрМак ВЛ». Натомість, з висновку судової експертизи вбачається, що Позивач від свого імені передав для дослідження до експертної організації 2 примірники вагового терміналу: один свого виробництва, а інший начебто виробництва ПП «ВВС», не зважаючи при цьому на те, що ПП «ВВС»вже було надано свій примірник для дослідження. Вказане привело до того, що вивчалося одразу 3 об'єкти, що загалом грубо порушує норми ст.3 Закону України «Про судову експертизу»щодо законності та об'єктивності дослідження.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази апеляційна інстанція вважає недостатніми для визнання дій відповідача-1 такими, що можна кваліфікувати, як порушення авторського права і (або) суміжних прав позивача. Наведене є підставою для відмови останньому у виплаті компенсації, яка, в свою чергу, являє собою один з видів відповідальності за порушення авторського права, що застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.
У підсумку, судова колегія звертає увагу на задоволення господарським судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 605 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав останнього, що має бути адекватною порушенню, за відсутності жодних мотивів її визначення, як-то, факту порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивних критеріїв, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалості та обсягу порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розміру доходу, що отриманий внаслідок правопорушення; кількості осіб, право яких порушено; намірів відповідача-1; можливості відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Згідно ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Викладене в апеляційній скарзі клопотання ПП “ВВС” щодо припинення провадження у даній справі відхилено апеляційним господарським судом, як таке, що не містить передбачених ст.80 ГПК України підстав.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Ваговимірювальні системи”, м.Дніпропетровськ, -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. у справі №2/15-09 в частині задоволення позовних вимог -скасувати. В задоволенні позову -відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з приватного підприємства “Вагова компанія “Міка”, м.Дніпропетровськ, на користь приватного підприємства “Ваговимірювальні системи”, м.Дніпропетровськ, 3 025,00 грн. витрат на апеляційне оскарження.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз