Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" квітня 2011 р. Справа № 5023/2377/11
вх. № 2377/11
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши справу за позовом ПП "Про Енерджі Інжиніринг", м. Зміїв
до ТОВ "Промтехноопт", м. Харків
про визнання недійсним правочину
Позивач, ПП «ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРИНГ», звернувся до суду з позовом про визнання правочину за договором підряду №0412 від 04.12.10року укладеного між ПП «ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» недійсним. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому стало відомо про те, що ДПІ було проведено перевірку фінансово - господарської діяльності відповідача. В ході перевірки ДПІ було встановлено те, що відповідач не знаходиться за юридичною адресою, подана податкова звітність не була визнана ДПІ як податкова звітність, операції з придбання товару не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, роботи за договором підряду не виконувались, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.
Також, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Оскільки у відповідача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, первинні документи підтверджуюче правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, у зв'язку з цим всі укладені правочини вважаються нікчемними.
У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що визнання ДПІ нікчемними правочини укладені між позивачем та відповідачем можуть негативно вплинути на фінансово - господарську діяльність позивача, до нього можуть бути нараховані штрафні та фінансові санкції.
Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав.
В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, повідомив, що виконав усі вимоги за договором підряду №0412 від 04.12.10 належним чином в рамках діючого законодавства України. Укладений Договір відповідає вимогам діючого законодавства України, є дійсним та виконується сторонами у повному обсязі. Виконання умов Договору підтверджуються відповідними документами в повному об'ємі, без зауважень, про що свідчать надані до матеріалів справи документи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між ПП «ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» був укладений Договір підряду №0412 від 04.12.10 року.
Предметом спірного договору є те, що Замовник - ПП «ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРИНГ» доручає, а Підрядчик - ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» зобов'язується виконати власними чи залученими силами, з своїх матеріалів на устаткуванні Замовника у відповідності з проектно-кошторисної документації інші види робіт:
- виготовлення комплекту модернізації котла Е-30-24-370 ВЦКС.
- виготовлення комплекту модернізації топки ВЦКС.
За адресою: м. Харків, вул. Муромська, 38.
Договірна ціна даного договору на момент його підписання складає 1 575 486,65грн. (один мільйон п'ятсот сімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 65 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 262 581,11грн. (двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна гривня 11 коп.)
Судом встановлено, що вказаний Договір було складено згідно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів України та підписано двома сторонами.
Згідно умов Договору, були складені видаткові накладні.
Також, були підписані акти здачі-приймання виконаних робіт.
У відповідності з приписами діючого законодавства України та Податкового кодексу України були виписані податкові накладні.
Факт розрахунків між підприємствами підтверджується банківськими виписками.
Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договорів, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.
У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України - «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».
Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України - «Договір є обов'язковим для виконання сторонами».
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, - «Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку».
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України - «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».
Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд зазначає, що п. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» виконує свої обов'язки перед ПП «ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРИНГ» за цивільно-правовим Договором належним чином, що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку та первинною документацією. Підприємством були видані податкові накладні, які були належним чином оформлені та відображені у звітності підприємств.
Надані до матеріалів справи документи, а саме податкові накладні, виписані з додержанням вимог діючого законодавства України.
Таким чином, суд зазначає, що Договір підряду №0412 від 04.12.10р. укладений між ПП «ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» є дійсним, чинним, підтверджений відповідними документами, укладений з метою реального настання правових наслідків та таким, що відповідає п. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 92, 204, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, п. 1 ст. 203, ст.ст. 3, 173, 179, 193, 207 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року, та вимогам Податковому Кодексу України.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За таких підстав, суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6,8,19,124,129 Конституції України, статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя Тихий П.В.