про повернення позовної заяви
"29" квітня 2011 р.
№ 34/17-2011-625
Суддя Фаєр Ю.Г., розглянувши матеріали вх.№2276/2011, за позовом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до відповідача ТОВ „Жоволі Плюс” про зобов'язання виконати рішення
Позивач, Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „Жоволі Плюс” про зобов'язання відповідача виконати рішення Крижанівської сільської ради №28-УІ від 24.12.2010р., шляхом укладення додаткової угоди з Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008р.
Вимоги до позовної заяви містять ст.ст.54-58 Господарського процесуального кодексу України. Дотримання цих вимог є обов'язком позивача, оскільки вони спрямовані на забезпечення нормального ходу судового процесу.
Для індивідуалізації учасників спору, а також для відправлення їм судових документів і подальшого виконання рішення, позовна заява відповідно до п.2 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Однак, позовна заява Крижанівської сільської ради не відповідає вимогам ГПК України, а саме всупереч п.2 ч.2 ст.54 ГПК України не зазначено повного найменування відповідача, не вказано кодів ЄДРПОУ сторін, що є підставою для повернення вказаної позовної заяви на підставі п.2 ст.63 ГПК України.
Згідно п.п.3, п.31 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позовній заяві позивач з посиланням на п.11 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” зазначив, що звільнений від сплати державного мита та, відповідно, сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення визначена за нульовою ставкою.
Порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993р. та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93 (зі змінами).
Згідно п.11 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об'єднань, організацій і установ, які ущемлюють їх повноваження; органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування; органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв'язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.
У підпункті 4.7 пункту 4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що коли окремі органи, про які йдеться в статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 „Про державне мито”, звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх владних повноважень, вони зобов'язані сплачувати державне мито у загальному порядку. Отже, якщо відповідний орган звертається до господарського суду на підставі норм Цивільного чи Господарського кодексів України з приводу правочину (господарського договору), стороною якого є цей орган (у зв'язку з купівлею-продажем, орендою, підрядом тощо), він має сплачувати державне мито на загальних підставах.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати рішення Крижанівської сільської ради №28-VI від 24.12.2010р., шляхом укладення додаткової угоди з Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області до договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008р. регулюються законодавством, що визначає порядок укладання договорів, внесення до них змін, у зв'язку з чим не підпадають під перелік, встановлений п.11 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, та позивач повинен сплачувати державне мито на загальних підставах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” (із змінами, внесеними Постановою від 05.08.2009р. №825) за нульовою ставкою визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита.
Таким чином, оскільки позивач при подачі даного позову не звільнений від сплати державного мита, то має сплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах за ставкою 236грн.
Відповідно до п.п.2, 4, 10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштовий адрес; не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Враховуючи вищевикладене, за умови відсутності доказів, які підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, керуючись п.п.2, 4, 10 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області області (вх№2276/2011 від 26.04.2011р.) повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовна заява та додані документи на 21арк. та акт №531 від 26.04.2011р. на 1арк.
Суддя Фаєр Ю.Г.