ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04 травня 2011 р. Справа № 5010/550/2011-17/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78100.
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2, 78200
про стягнення 72792 грн.00 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець, (паспорт серія НОМЕР_3 від 10.12.97р.)
Від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, (довіреність №231 від 06.04.11р.)
Від відповідача: не з"явилися,
ВСТАНОВИВ: заявлено позов про стягнення стягнення 72792 грн.00 коп. боргу за поставлений товар.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судові засідання не з"явився, відзив на позов не подав, ухвали суду від 21.03.11 р., 06.04.11 р., 04.05.11 р. відповідачем отримані, про що свідчить підпис уповноваженої на те особи у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.01.11 р., місцем проживання приватного підприємця ОСОБА_3 є АДРЕСА_2, 78200.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що зазначена в ухвалах суду адреса відповідача на яку відправлялись процесуальні документи є достовірною, а отже відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на участь в господарських засіданнях.
На день розгляду справи в судове засідання 04.05.11 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З огляду на те, що ухвалою суду від 06.04.11 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.
28.09.10 р. Приватний підприємець ОСОБА_1 поставив приватному підприємцю ОСОБА_3 товар (сіль йодовану) в кількості 67400 кг. за ціною 1080 грн. за 1 тонну на загальну суму 72792 грн., що підтверджується накладною № 28-09-10 від 28.09.10 р.
Поставка товару здійснювалась на основі заявки відповідача №7 від 20.09.10 р. (а.с.19)
Відповідно до рахунку-фактури від 28.09.10 р. відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар в розмірі 72792 грн. з відстрочкою платежу на термін 30 днів, тобто кінцевий термін оплати за отриманий товар - 28.10.10 р.
Однак, за вказаний товар оплата в повному обсязі відповідачем не проведена, внаслідок чого станом на 17.03.11 р. борг відповідача перед позивачем становить 72792 грн.
Як вбачається з додатково поданих позивачем до уточнення до позовної заяви (вх. №3707/2011-свх від 04.05.11) доказів, 29.04.11 на звернення позивача правоохоронними органами проведено перевірку в ході якої встановлено факт одержання відповідачем товару на суму 72792 грн. та не проведення ним оплати.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Складовою частиною цивільних правовідносин є цивільно-правові зобов'язання. Виконання цивільно-правового зобов'язання передбачає, зокрема, вчинення боржником певних дій відносно предмету зобов'язання - матеріальних благ (грошей), у зв'язку з передачею яких встановлюються зобов'язання.
Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються в накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару та є складовими частинами цього договору.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату боргу, проте на час розгляду справи зобов"язання по оплаті одержаного товару відповідачем не виконано.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, станом на 17.03.11 р. борг відповідача перед позивачем становить 72792 грн. та підтверджується матеріалами справи.
Відповідач не подав суду доказів сплати боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення боргу в розмірі 72792 грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про необхідність обмеженення розміру таких витрат, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Судом встановлено, що 12.01.09 р. між позивачем та адвокатом укладено договір доручення на ведення справ в державних, слідчих та судових органах та Акт прийому - передачі надання адвокатської допомоги до зазначеного договору від 04.05.11 р. Пунктом 4.1 договору визначено вартість послуг в сумі 4000 грн. Вартість послуг з надання правової допомоги була сплачена позивачем у встановленому порядку, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 12.01.11 р.
Позивачем заявлено до відшкодування 4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Однак, враховуючи обсяг та вартість фактично наданих адвокатом послуг, пов"язаних із розглядом саме даної справи та визначені у акті виконаних робіт від 04.05.11, відшкодуванню підлягають витрати в сумі 3628 грн. 64 коп.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача 72792 грн. боргу.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті 727 грн. 92 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3628 грн. 64 коп. слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 610, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 48, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов приватного підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення 72792 грн. задовольнити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2, 78200 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78100 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 72792 грн. боргу, 3628 грн. 64 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 727 грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Неверовська Л. М.
Повне рішення складено 06.05.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Боднарчук М. Б. 06.05.11