"18" квітня 2011 р. Справа № 29/427-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,
суддя Білоусова Я.О.,
суддя Пуль О.А.,
при секретарі Деркач Ю.О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - представник ОСОБА_1 за дов. № 717/11.5.2 від 16.08.2010 р.,
3-іх осіб - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція» ПАТ ВТБ Банк ( вх. 1391Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі №29/427-10,
за позовом -Приватного підприємства «СВ», м. Харків,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватне підприємство «ЛСВ «Моноліт», м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк», м. Харків,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Харків,
про зобов'язання вчинити певні дії,-
та за самостійним позовом Приватного підприємства «ЛСВ «Моноліт», м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк», м. Харків,
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріусу,-
встановила :
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/427-10 (суддя Тихий П.В.) в позові ПП «СВ»до ПАТ «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк» відмовлено повністю. Позов ПП «ЛВС «Моноліт»до ПАТ «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»задоволено повністю. Визнано виконавчий напис № 95 від 20.04.2010 р., вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»на користь ПП «ЛСВ Моноліт»- 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/427-10, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/427-10 в частині задоволення позовних вимог ПП «ЛСВ «Моноліт»та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «ЛСВ «Моноліт», посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт вважає висновки господарського суду щодо визначення безспірності боргу як боргу, який визначається боржником та кредитором помилковими. Також вважає необґрунтованими висновки суду щодо обов'язку нотаріуса перевірити безспірність боргу після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання, враховуючи що такий обов'язок нотаріуса не передбачений діючим законодавством України.
18.04.2011 р. до апеляційного суду від ПП «ЛСВ «Моноліт»надійшла заява, в якій він просить не проводити судове засідання 18.04.2011 р. у його відсутності, у зв'язку з неможливістю з'явитися до судового засідання.
Розглянувши заяву ПП «ЛСВ «Моноліт»про відкладення розгляду справи на інший день, враховуючи думку відповідача, з цього приводу, колегія суддів, дійшла висновку про відмову приватному підприємству «ЛСВ «Моноліт»у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, оскільки воно є необґрунтованим та не підтверджено документально.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення представника банку, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
У грудні 2010 року позивач -ПП «СВ»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати виконавчий напис № 95 від 20.04.2010 р., вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.
У лютому 2011 року третя особа -ПП «ЛСВ «Моноліт»звернулась до господарського суду Харківської області з самостійною позовною заявою, в якій просила суд визнати виконавчий напис № 95 від 20.04.2010 р., вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
10.03.2011 р. місцевим господарським судом постановлено оскаржуване судове рішення.
При цьому, відмовляючи ПП «СВ»у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «СВ»не є власником майна, на яке видано спірний виконавчий напис. Рішення суду у цій частині відповідачем не оскаржується.
Задовольняючи позов ПП «ЛСВ «Моноліт», суд виходив з того, що нотаріус не перевірив безспірність боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання.
Саме в цій частині рішення відповідачем і було подано апеляційну скаргу, яка, на думку колегії суддів, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2008 р. між ВАТ ВТБ Банк (правонаступником якого є відповідач у справі - ПАТ «ВТБ Банк») та Приватним підприємством «СВ»було укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 в рамках Генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 р.
Відповідно до п.1.1 предметом кредитного договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів (кредиту) шляхом відкриття відновлювальної кредитної мультивалютної лінії з максимальним загальним лімітом кредитування -5911900,00 грн. та 5274588, 36 російських рублів. Строк користування кредитною лінією встановлено по 21.11.2009 р.
В забезпечення зобов'язань за генеральною угодою та кредитним договором між позивачем та приватним підприємством «ЛСВ Моноліт» було укладено іпотечний договір № 178-Z/7, який посвідчено 26.05.2008 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1467, згідно якого майновий поручитель ПП «СВ»- ПП «ЛСВ «Моноліт» передало в іпотеку нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2- го поверху № 126,127,129,131,132,135-149 в літ. «А-2», загальною площею 818,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, які належать приватному підприємству «ЛСВ «Моноліт».
Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, в завданих порушенням основного зобов'язання та/або договору іпотеки.
Відповідно до п. 4.2 іпотечного договору у разі невиконання зобов'язань іпотекодавця за будь-яким договором, що є невід'ємною частиною генеральної угоди, іпотекодержатель має право достроково вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі за всіма іншими договорами, укладеними на підставі цієї генеральної угоди та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з п. 5.1 іпотечного договору у разі невиконання зобов'язань позичальником за генеральною угодою та кредитними договорами звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені).
Таким чином, відповідно до іпотечного договору, саме у приватного підприємства «ЛСВ «Моноліт», як іпотекодавця за іпотечним договором виникає зобов'язання щодо забезпечення виконання основного зобов'язання позивача за Генеральною угодою та кредитними угодами, укладеними в рамках Генеральної угоди.
З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2010 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, за реєстровим № 95, за яким звернуто стягнення на нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2- го поверху № 126,127,129,131,132,135-149 в літ. «А-2», загальною площею 818,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, які належать приватному підприємству «ЛСВ «Моноліт», та за рахунок коштів, отриманих від їх реалізації, задовольнити вимоги ВАТ ВТБ Банк в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк м. Харків, вул. Чернишевського, 66, код ЄДРПОУ 14359319, щодо стягнення суми у розмірі 8299636,63 грн.
Старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області Бойченко В.В. 13.05.2010 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 19199870, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 95 від 20.04.2010 р., виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення на стягнення на нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2- го поверху № 126,127,129,131,132,135-149 в літ. «А-2», загальною площею 818,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, які належать приватному підприємству «ЛСВ «Моноліт», переданого в іпотеку стягувану за іпотечним договором № 178-Z/7, в забезпечення виконання зобов'язань боржника -Приватного підприємства «СВ»за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 та Генеральною угодою № 178, укладеними між боржником і стягувачем 22.05.2008 р.
Згідно частини 1 статті 590 ЦК України -звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частин 1, 6 статті 20 Закону України «Про заставу», - заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до приписів статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджуючи безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»№ 1172 від 29.06.1999 р., - такими документами є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.282 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»від 03.03.2004 р. № 20/5, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 03.03.20004 р. за № 283/8882, - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Абзацем 4 пункту 283 Інструкції встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень Положення даного пункту стосуються лише вчинення виконавчого напису на Іпотечному договорі. У зв'язку з цим, нотаріус не зобов'язаний ознайомлювати, та узгоджувати з іпотекодавцем (або позичальником) суму заборгованості, що підлягає стягненню.
Згідно п.284 зазначеної Інструкції - нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису було дотримано вимоги Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо надання усіх документів для вчинення виконавчого напису і, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості боржника за кредитним договором та правомірність вимоги стягувача, тому висновки господарського суду Харківської області викладені у рішенні від 10.03.2011 р. щодо визначення безспірності боргу як боргу, який визнається боржником та кредитором є помилковими. Необґрунтованим є і висновок місцевого господарського суду щодо обов'язку нотаріуса перевірити безспірність боргу після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання.
Щодо посилання позивача, в обґрунтування своїх позовних вимог, на судове провадження по справі № 05/10-10 за позовом ПП «СВ»до ВАТ «ВТБ Банк»про визнання недійсним договору про відкриття мільтивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 р., колегія суддів зазначає, що існування зазначеного спору на момент здійснення виконавчого напису не є підтвердженням відсутності такої обов'язкової умови для здійснення виконавчого напису, як безспірність вимог. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що іпотечний договір забезпечує виконання зобов'язання не за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 р., а за Генеральною угодою № 178 від 22.05.2008 р.
За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Оскільки розподіл тягаря доказування визначається предметом спору, тому за загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Але, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження незаконності дій відповідача або третьої особи щодо здійснення виконавчого напису, та жодного доказу щодо оспорювання заборгованості або заперечення проти суми заборгованості за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 р.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/427-10 в частині задоволення позовних вимог ПП «ЛВС «Моноліт»прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Що ж стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП «СВ», колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні таких вимог, оскільки, як вірно зазначено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, ПП «СВ» не є власником майна, щодо якого видано спірний виконавчий напис нотаріуса, а відтак, в силу приписів ст. ст. 1, 2 ГПК України ПП «СВ»не є особою, права якої порушені відповідним написом нотаріуса.
До того ж, колегія суддів зазначає, що рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.3) ч.1 ст. 103, п.4) ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -
постановила:
У задоволенні клопотання Приватного підприємства «ЛСВ «Моноліт»про відкладення розгляду справи відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі №29/427-10 в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства «ЛСВ «Моноліт»про визнання виконавчого напису № 95 від 20.04.2010 р., вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню та в частині стягнення з ПАТ «ВТБ Банк»в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»на користь ПП «ЛСВ Моноліт»- 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині (в частині відмови у задоволенні позову Приватного підприємства «СВ») рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. по справі № 29/427-10 залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства «ЛСВ «Моноліт»(61050 м. Харків, вул. Військова, 33, кв.10, код 34015769 відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення «Харківська регіональна дирекція»ПАТ ВТБ Банк (61002 м. Харків вул. Чернишевського,66 код 14359319 п/р 351979000900 в ВАТ ВТБ Банк МФО 321767) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В.Шевель
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.А. Пуль
Повний текст постанови складено 22.04.2011 р.