"04" травня 2011 р.Справа № 16/182-08-5068
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.І. Бойко (на підставі розпорядження голови суду від 04.05.2011 р. № 300), В.Б. Туренко
при секретарі судового засідання: О.М. Павлюк
представники сторін у судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси
на рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2008 року
у справі № 16/182-08-5068
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
2) Одеської міської ради
3) Виконавчого комітету Одеської міської ради
про визнання права власності
У грудні 2008 р. Фізичні особи -підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 195000 грн. за договором будівельного підряду, на підставі ст. 875 ЦК України.
Згодом позивачі уточнили свої вимоги, просили визнати за ФОП ОСОБА_3 право власності на квартиру № 17 загальною площею 27,1 кв. м., житловою площею 13,3 кв. м., квартиру № 18 загальною площею 30,6 кв. м., житловою площею 14,8 кв. м., квартиру № 19 загальною площею 25,7 кв. м., житловою площею 13,8 кв. м. у АДРЕСА_1; за ФОП ОСОБА_4 право власності на квартиру № 20 загальною площею 23,9 кв. м., житловою площею 12,6 кв. м., квартиру № 21 загальною площею 28,3 кв. м., житловою площею 14,7 кв. м., квартиру № 22 загальною площею 24,8 кв. м., житловою площею 11,6 кв. м., розташованих за тією ж адресою.
В обґрунтування позову позивачі послались на те, що відповідач не оплатив вартість підрядних робіт, в зв'язку з чим за умовами договору підряду у них виникли підстави для набуття права власності на вказане майно.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2008 р. (суддя Желєзна С.П.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.12.2008 р., позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Не погодившись з даним рішенням, Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати як незаконне та необґрунтоване, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема, прокурор послався на те, що судом не було залучено до участі у справі Виконавчий комітет Одеської міської ради, до повноважень якого входить визначення готовності та прийняття об'єктів будівництва до експлуатації.
Одночасно прокурор заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції 11.02.2011 р.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. залучено до участі у справі в якості інших відповідачів Одеську міську раду та Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Заслухавши доводи представників сторін, які були присутні в судових засіданнях 07.04.2011 р., 27.04.2011 р., перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
21.12.2007 р. між громадянами ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (сараю) під № 501, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 49,5 кв. м.
Відповідно до п. 2 договору продаж здійснено за 10777 грн.
Згідно з п. 5 договору покупець купує нежиле приміщення в приватну особисту власність.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 21.12.2007 р. та зареєстровано за № Д-346.
Право власності ОСОБА_5 на вказане нежиле приміщення зареєстровано КП "Одеське МБТІ та РОН" 16.01.2008 р. згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
04.03.2008 р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 і Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (підрядники) укладено договір будівельного підряду, за умовами якого підрядники зобов'язались провести реконструкцію нежитлового приміщення (сараю) загальною площею 49,5 кв. м. під № 501 у АДРЕСА_1 у житловий будинок у строк до 01.08.2008 р., а замовник зобов'язався надати підрядникам фронт робіт, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені роботи щодо проведення реконструкції протягом десяти днів після отримання повідомлення про готовність об'єкту, оплатити роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2 договору підрядники зобов'язались здійснювати матеріально-технічне забезпечення виконання робіт щодо проведення реконструкції та нести ризик неможливості використання наданого ними матеріалу (деталей, конструкції) або устаткування, забезпечити неухильне дотримання відповідних будівельних норм та інших нормативно-технічних документів.
Згідно з п. 3 договору замовник зобов'язався сплатити підрядникам ціну реконструкції у розмірі 195000 грн. протягом 10 днів з дня підписання акту прийому-передачі. Ціна робіт (реконструкції) включає в себе компенсацію витрат підрядників та належну їм винагороду.
Пунктом 8 договору передбачено, що у разі відмови замовника від прийому виконаних робіт з підстав, які не пов'язані з наявністю недоліків робіт щодо проведення реконструкції, або несплати ним за виконані роботи протягом трьох місяців від дня отримання повідомлення про готовність об'єкту підрядники набувають право власності на 3/4 частини побудованого об'єкту.
03.06.2008 р. розпорядженням Приморської районної державної адміністрації № 810 затверджено технічний висновок про зміну функціонального призначення нежитлових приміщень № 501, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 30,6 кв. м, та № 2 загальною площею 23,2 кв. м, житловою площею 9,3 кв. м, власником яких є ОСОБА_5
01.08.2008 р. між сторонами складено акт прийому-передачі реконструйованого об'єкту.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору будівельного підряду позивачами здійснено саме реконструкцію нежитлового приміщення, виконані роботи були прийняті відповідачем без зауважень. При цьому, матеріально-технічне забезпечення здійснювалось підрядниками за власні кошти, однак замовник своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 195000 грн. Враховуючи викладене та посилаючись на п. 8 договору підряду і ст. 876 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
14.07.2008 р. на підставі вищезазначеного розпорядження Виконавчим комітетом Одеської міської ради видані свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на вказані квартири № 1 та № 2.
Згідно з технічним паспортом, виготовленим КП “ОМБТІ та РОН” 18.11.2008 р., внаслідок реконструкції вищевказаного нежитлового приміщення у житловий будинок було створено 6 однокімнатних квартир з наступними параметрами їх площ: квартира № 17 загальною площею 27,1 кв. м., житловою площею 13,3 кв. м.; квартира № 18 загальною площею 30,6 кв. м., житловою площею 14,8 кв. м; квартира № 19 загальною площею 25,7 кв. м., житловою площею 13,8 кв. м.; квартира № 20 загальною площею 23,9 кв. м., житловою площею 12,6 кв. м.; квартира № 21 загальною площею 28,3 кв. м., житловою площею 14,7 кв. м.; квартира № 22 загальною площею 24,8 кв. м., житловою площею 11,6 кв. м.
На замовлення позивачів ТОВ “Художньо-інжинірінговий центр “Експрес-проект” (ліцензія АБ № 116333) надано технічний висновок, згідно якого:
- технічно можливе зберігання та подальша експлуатація реконструйованого житлового АДРЕСА_1;
- технічно можливий виділ будівлі в окремі одиниці в якості шести самостійних квартир;
- основні несущі і огороджувальні конструкції в цілому знаходяться в задовільному стані;
- на момент обстеження здійснена реконструкція не суперечить вимогам ВСН 55-88 (р) "Положення про організацію і проведення реконструкції, ремонту і технічного обслуговування будівель, об'єктів комунального та соціального-культурного призначення"; ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будинки. Основні положення".
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 376 вказаного Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Частинами 1, 2 ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (ст. 876 зазначеного Кодексу).
Згідно ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, що діяла на час розгляду справи) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій", який діяв на час розгляду позову, передбачалось, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
В матеріалах справи відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт, а також належно затверджений проект будівництва, у зв'язку з чим спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом.
Крім того, господарським судом першої інстанції не встановлено також факту прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в установленому законодавством порядку.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником лише квартир № № 1, 2, в той час як право власності визнано на квартири № № 17-22, які йому не належать.
Отже, наведене свідчить про те, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати, в позові відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2008 р. у справі № 16/182-08-5068 скасувати. У задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.І.Бойко
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 05.05.2011 р.