"26" квітня 2011 р.Справа № 35/14-10-5534
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренка М.В.,
при секретарі судового засідання Романів О.В.
за участю представників сторін:
від позивача-не з'явився,
від відповідача-не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства „ТК-3000”
на рішення господарського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року
у справі №35/14-10-5534
за позовом Приватного підприємства „ТК-3000”
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 11614,62 грн.
встановив:
У грудні 2010 року приватне підприємство (ПП) „ТК-3000” (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 11614,62 грн., у тому числі 11149,40 грн. основного боргу, 379,08 грн. інфляційних втрат та 86,14 грн. -3% річних, що утворилась у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №10/09 від 01.10.2009 року.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року (суддя Гут С.В) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на її подання (такий строк відновлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.04.2011р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального права.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги позивач просить розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечив явку свого представника у судове засідання.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі зазначає, що 31 травня 2010 року між сторонами укладена додаткова угода до договору №10/09, яка є невід'ємною частиною вказаного договору. Цією угодою про погашення заборгованості сторони погодили, що станом на 31.05.2010р. за відповідачем рахується дебіторська заборгованість перед позивачем в розмірі 11149,40 грн. Пунктом 2 цієї додаткової угоди сторони погодили, що відповідач зобов'язується сплатити вказаний борг протягом 3 (трьох) місяців (щомісячно сума платежу становить 3716,47 грн.).
Однак, в матеріалах справи відсутній оригінал чи належним чином засвідчена копія договору №10/09 від 01.10.2009р. Позивач в письмових поясненнях зазначає, що не має можливості надати суду завірену копію цього договору, оскільки він втрачений.
Також, позивач посилається на те, що ч.1 ст.181 Господарського кодексу (ГК) України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо. Саме тому позивачем був надісланий проект додаткової угоди відповідачу факсограмою, засвідчений печаткою підприємства та підписом директора, а відповідач погодилася з даним проектом угоди та засвідчила його своєю печаткою та підписом і передала факсограмою позивачу.
Відповідачем у встановлений додатковою угодою строк не були виконані зобов'язання щодо сплати позивачу заборгованості в сумі 11149,40 грн., у зв'язку з чим останній 31.05.2010р. направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості до 30.06.2010 року.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Однак, слід зазначити, що на момент звернення позивача з цією претензією до відповідача, строк, який був встановлений пунктом 3 додаткової угоди від 31.05.2010р не настав.
У зв'язку з невиконанням відповідачем станом на 31.08.2010р. зобов'язань по погашенню кредиторської заборгованості, позивач звернувся за правовою допомогою до адвокатського об'єднання „Інвікта”. 02 вересня 2010р. адвокат ОСОБА_3 надіслав на адресу відповідача претензію №122 про зобов'язання сплатити позивачу борг в сумі 11149,40 грн.
На цю претензію відповідач також не надала відповіді та залишила її без задоволення.
Позивач вважає, що надані докази є достатніми для стягнення з відповідача заявленої в позовній заяві суми .
Однак, судова колегія не може погодитись з такими доводами позивача.
Як вже зазначалось вище, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про договірні відносини між сторонами.
За відсутності в матеріалах справи договору №10/09 від 01.10.2009р. неможливо з'ясувати на підставі чого саме виникла заборгованість відповідача перед позивачем.
Факсограма додаткової угоди до договору, надана позивачем до позовної заяви, яка, на його думку, підтверджує наявність правовідносин між ним та відповідачем, не прийнята судом першої інстанції як належний доказ у справі.
При дослідженні господарським судом апеляційної інстанції оригінала факсограми не зрозуміло, яким чином датою прийняття додаткової угоди до договору може бути 31.05.2010 р., оскільки на зворотній сторінці цієї факсограми зазначена дата її передачі 25.08.2009 р.
Крім того, додаткова угода до договору, яка є невід'ємною його частиною, може оцінюватись, як доказ, лише в сукупності з самим договором.
В позовній заяві зазначено, що заборгованість виникла за поставлений товар. Однак жодних доказів, які б свідчили про отримання товару відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи надані докази в сукупності, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, при винесенні рішення повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги судовою колегією оцінюються, як такі що не відповідають вимогам законодавства.
Підстав для скасування рішення не вбачається.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив :
Рішення господарського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
Судді Мишкіна М.А.
Судді Сидоренко М.В.