79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.04.11 Справа № 1/19/5022-235/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани, без номера та без дати
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011 р.
у справі № 1/19/5022-235/2011, суддя Чопко Ю.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Репро Студія Діалог", м. Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани Тернопільської області
про стягнення заборгованості в розмірі 5152,74 грн.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 03/01/2011 від 10.01.2011р.;
від відповідача: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011р. у справі № 1/19/5022-235/2011(суддя Чопко Ю.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Репро Студія Діалог"(далі ТзОВ "Репро Студія Діалог", Позивач) задоволено частково. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина"(далі ТзОВ "Христина", Відповідач) на користь позивача стягнуто 4500,00 грн. заборгованості, 50,84 грн. -3 % річних,100,89 грн. державного мита та 233,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні стягнення пені відмовлено.
Рішення місцевого господарського суд мотивоване тим, що на підставі усної домовленості між ТзОВ "Репро Студія Діалог" та ТзОВ "Христина", по видаткових накладних № РН-0001138 від 04.06.2010р. та № РН-0001173 від 09.06.2010р. відбулася поставка товару на суму 7444,60 грн. Поставлений товар Відповідач оплатив частково, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед Позивачем на суму 4500 грн. В частині нарахування та стягнення пені Позивачу відмовлено, оскільки зобов'язання Відповідача щодо оплати товару виникли на підставі усної домовленості між сторонами, відповідно сторонами не було встановлено розміру пені, яка би сплачувалась у випадку несвоєчасного виконання ТзОВ "Христина" своїх зобов'язань щодо його оплати.
Не погодившись з рішенням Господарського суд Тернопільської області, ТзОВ "Христина" оскаржило його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі Відповідач просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, мотивуючи свої доводи тим, що заборгованість ТзОВ "Христина" перед ТзОВ "Репро Студія Діалог" не заперечується сторонами, однак нарахування 3% річних Позивачем до 20.11.2010р. вважає передчасним, оскільки строк виконання обов'язку по оплаті товару був встановлений до 20.11.2010р., відповідно до Відповіді на претензію № 227 від 06.10.2010р.
Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Оскільки ухвалою суду від 08.04.2011р. участь представників сторін було визначено на власний розсуд, сторін було попереджено про наслідки неявки в судове засідання, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, за усною домовленістю ТзОВ "Репро Студія Діалог" поставила ТзОВ "Христина" товар, фотополімерні кліше на загальну суму 7444,60 грн.
Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № РН-0001138 від 04.06.2010р. на суму 6 528,00 грн. та № РН-0001173 від 09.06.2010р. на суму 921,60 грн. (а.с. 6,7).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.( ст. 11 ЦК України).
По видаткові накладній № РН-0001138 від 04.06.2010р.,за рахунком -фактурою № СФ-0001306 від 04.06.2010р. Відповідачем було проведено часткову оплату товару: 27.07.2010р. на суму 449,60 грн., 31.08.2010р. на суму 1000 грн., 07.09.2010р. на суму 500 грн., 14.09.2010р. на суму 1000 грн. По видатковій накладній № РН-0001173 від 09.06.2010р. за рахунком-фактурою № СФ -0001346 від 09.06.2010р. оплата товару не проводилась. Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 4 500 грн.
На виконання вимог ст. 530 ЦК України Позивач звернувся до Відповідача з Претензією № 01/09/10 про погашення суми основного боргу.
У відповіді на вищевказану претензію від 6 жовтня 2010р., за вих. № 227 Відповідач визнає суму основного боргу, однак у зв'язку із скрутним становищем підприємства просить продовжити строк погашення ним заборгованості до 45 календарних днів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами ст.. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до відповіді на претензію, строк погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем минув 20.11.2010р.
Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 4500 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача 50,84 грн. 3% річних за період від часу виникнення заборгованості до 17.01.2011р.
Водночас, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні стягнення пені з Відповідача, оскільки зобов'язання відповідача оплатити товар виникли на підставі усної домовленості і сторонами не було обумовлено розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, а відповідно до вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником зроблено не було.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2011 р. у справі № 1/19/5022-235/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути Господарському суду Тернопільської області.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.