79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.05.11 Справа № 5010/53/2011-19/4
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Боршовському Т.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс", м. Львів, № 121 від 25.03.2011р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2011 року
у справі № 5010/53/2011-19/4, суддя Максимів Т.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області
про стягнення заборгованості в сумі 56119,96 грн. згідно договору № 340436.08 від 29.02.2008 року.
Представники сторін :
від позивача -Грабовський А.Б., директор.
від відповідача -ОСОБА_1., довіреність від 04.02.2010 року
Судом роз»яснено представникам сторін права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не надходило.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2011 року у справі № 5010/53/2011-19/4 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит": стягнено з відповідача на користь позивача 1330,24 грн. основної заборгованості, 345,42 грн. інфляційних нарахувань, 83,40 грн. -3% річних, а в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись частково з даним рішенням місцевого суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс" (надалі -ТОВ) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його змінити в частині відмови в позові та повністю задоволити позов. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено право, а не обов'язок позивача зупинити виконання своїх зобов»язань щодо поставки обладнання, яке було позивачем виконано в повному обсязі згідно позиції № 2 п. 2.2 договору № 340436,08 від 29.02.2008 року. Також вказує на те, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що вимога про стягнення передоплати не підлягає до задоволення через відсутність доказів вручення відповідачу рахунку-фактури № 340436,1 від 28.05.2008 року, оскільки перерахування відповідачем 12000 грн. передоплати є підтвердженням отримання вказаного рахунку-фактури. Окрім того, апелянт посилається на те, що ним не пропущено строк позовної давності до вимогах про стягнення штрафних санкцій.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс" (надалі -ТОВ) у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.04.2011 року (вх. № 3806 від 04.05.2011 року) апеляційну скаргу позивача заперечило, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно враховано обставини справи та застосовано норми матеріального права. За наведеного, позивач просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2011 року у справі № 5010/53/2011-19/4.
В судовому засіданні 27.04.2011 року було оголошено перерву до 04.05.2011 року до 11 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені під розписку.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
29.02.2008 року між сторонами справи було укладено договір № 340436.08 (надалі -Договір), згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язувався продати та передати, а відповідач купити та прийняти дві маслонапірні станції з гідроблоками керування (надалі -гідроапаратура).
Всього вартість гідроапаратури згідно п.п. 2.2, 2.7 Договору складає 24000 грн. При цьому оплата за товар здійснюється таким чином: 80% - при готовності до відвантаження з міста Львова комплектних виробів, 20% - після запуску обладнання в експлуатацію, але не пізніше одного календарного тижня з дня відвантаження (п. 2.7 Договору). Оплата здійснюється у триденний термін на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури (п. 2.8).
Згідно п.п. 3.1-3.2 Договору гідроапаратура повинна бути поставлена по позиції № 1 - до 12 календарних місяців, по № 2 -до 6 календарних місяців. Датою поставки вважається день готовності до відвантаження товару на склад покупця.
В обґрунтування виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору, ним подано суду рахунок-фактуру № 340436.1 від 23.05.2008 року на суму передоплати -19200 грн. Проте, як встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази його виставляння відповідачу.
Як вбачається з поданих позивачем копій платіжних доручень: № 4486 від 18.07.2008 року, № 4791 від 04.08.2008 року, № 6486 від 22.10.2008 року, відповідачем було здійснено попередню оплату по Договору на загальну суму 12000 грн.
При цьому, безпідставними є посилання апелянта на те, що факт виставляння рахунку-фактуру № 340436.1 від 23.05.2008 року підтверджується вказаною проплатою відповідача, оскільки з вищенаведених платіжних доручень вбачається, що підставою оплати були інші рахунки-фактури.
Окрім цього, також необґрунтованими є посилання скаржника на належність виконання ним своїх зобов'язань по Договору, оскільки позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано жодних доказів своєчасності виконання зобов'язання щодо поставки апаратури, зокрема, того, що позивачем повідомлялось відповідача про готовність маслонапірних станцій до відвантаження на склад ТОВ «Уніплит».
Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2010 року позивачем було передано відповідачу по видатковій накладній № 340436 від 23.10.2008 року через його представника ОСОБА_2 по довіреності НБК № 301243 гідроапаратуру по Договору по позиції № 2 на суму 13330,24 грн. Таким чином, позивачем прострочено поставку товару по позиції № 2 згідно п. 2.2 Договору.
Доказів поставки позивачем відповідачу товару на решту суми Договору згідно п. 2 Договору, позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано.
Як вбачається з матеріалів справи, й не заперечується відповідачем, будь-яких інших проплат по Договору, окрім вищевказаної передоплати в розмірі 12000 грн., ним вчинено не було. Доказів протилежного відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.
Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи вищевказані обставини та норми ст.ст. 526, 538, 530, 630, 693 Цивільного кодексу України, ст. 178, 183 Господарського кодексу України дійшов підставного висновку про те, що, оскільки позивач поставив відповідачу товар з простроченням, без отримання від відповідача повної суми передоплати, тобто, що обидвома сторонами було неналежним чином виконано свої зобов'язання по Договору та фактично змінено умови поставки та оплати, то фактична заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1330,24 грн. (13330,40 грн. -12000 гр.), яка й підлягає до стягнення. А в решті позову про стягнення сум основного боргу, судом першої інстанції підставно відмовлено.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача 2115,58 грн. інфляційних нарахувань та 641,07 грн., що складають 3% річних з простроченої суми боргу (1330,40 грн.), оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення з 28.05.2008 року по 03.12.2010 року згідно розрахунку позивача (а.с. 12).
Щодо позовних вимог про стягнення 2519,99 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по перерахунку передоплати та 304,55 грн. пені за прострочення здійснення остаточного розрахунку, то суд першої інстанції, враховуючи норми ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, підставно відмовив позові в цій частині, оскільки сторонами в Договорі не було обумовлено її нарахування.
Щодо позову про стягнення 38400 грн. штрафу за прострочення сплати передоплати та 4855,37 грн. штрафу за прострочення остаточного розрахунку за апаратуру, то дані позовні вимоги також не підлягають до задоволення, оскільки вказані штрафні санкції по своїй правовій природі є пенею в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-231 Господарського кодексу України, а отже, їх нарахування підлягало обмеженню шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, враховуючи норми ст.ст. 256-258, 261, 267 Цивільного кодексу України, строки прострочення грошового зобов'язання, дату подання даного позову - 11.01.2011 року, а також, враховуючи подання відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності від 07.02.2011 року (а.с. 44), позивачем пропущено строк позовної давності, яка підлягає до застосування.
Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2011 року у справі № 5010/53/2011-19/4 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс" без задоволення.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2011 року у справі № 5010/53/2011-19/4 без змін.
Судові витрати по розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суді покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Олео Дінамік Сістемс".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий - суддя Мурська Х.В.
Судді Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
Повний текст постанови складено
05.05.2011 року