79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.05.11 Справа № 2/169
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Боршовському Т.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебіді", м. Львів, без номера від 21.12.2010 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2010 року
у справі № 2/169, суддя Мазовіта А.Б.,
за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебіді", м. Львів
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1, м.Львів
про демонтаж літнього майданчика.
Представники сторін: від позивача -Школяр О.В.; від відповідача -Міла-Поляков Д.П.; від третьої особи -не з»явились.
Судом роз»яснено присутнім представникам сторін права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.12.2010 року у справі № 2/169 задоволено позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебіді": зобов'язано дане Товариство демонтувати самочинно встановлений відкритий літній майданчик за адресою: АДРЕСА_1 та відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебіді" (надалі -ТОВ, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. За наведеного, просить його скасувати і припинити провадження у справі. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції порушено норми ст.ст. 4-1, 12, 24, 80 ГПК України та прийняв рішення, що стосується майна іншої особи -ОСОБА_1, яка не була залучена до участі в справі.
Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (надалі -Райадміністрація, позивач) у відзиві на апеляційну скаргу № 31вих -894 від 09.03.2011 року (вх. № 2120 від 10.03.2011 року) доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача заперечила, посилаючись на те, що літній майданчик було влаштовано саме ТОВ «Лебіді», а не третьою особою, що підтверджується приписами прокуратури Галицького району міста Львова від 16.08.2010 року, актом комісії Галицької рада від 25.05.2010 року, зверненнями самого відповідача від 27.08.2010 року та 15.09.2010 року з проханням скасувати вимогу про демонтаж влаштованих ним літніх майданчиків. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2010 року у справі № 2/169.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1 в письмовому поясненні від 30.03.2011 року (вх. № 2796 від 30.03.2011 року) зазначила про те, що спірний літній майданчик було виготовлено для неї згідно договору підряду № 4 від 10.08.2010 року, і час винесення оскарженого рішення, не передався ТОВ «Лебіді». Також зазначила про те, що нею, як засновником ТОВ «Лебіді», оскаржились дії Галицької РДА про відмову в наданні дозволу ТОВ «Лебіді»на влаштування літнього майданчика до Галицького районного суду міста Львова.
В судовому засіданні 02.03.2011 року було оголошено перерву до 16.03.2011 року до 12 год. 00 хв.
Від третьої особи -ОСОБА_1 представник в дане судове засідання не з»явився. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення її належним чином про час та місце слухання справи, необов»язковість явки представника згідно ухвали суду від 21.04.2011 року, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції та ст.ст. 69, 102 ГПК України щодо строків розгляду апеляційної скарги, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Як вбачається з позовної заяви, Галицька райадміністрація просить зобов'язати ТОВ «Лебіді»демонтувати самочинно встановлений: з порушенням вимог ухвали Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009 року, розпорядження голови Галицької райадміністрації № р-439 від 03.09.2010 року, відкритий літній майданчик за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 1.3. «Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності», затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009 року (надалі - Порядок), відкритий літній майданчик -стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт ресторанного господарства, який розташовується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні) у теплий період року з 1 квітня по 1 листопада і не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей.
Згідно п.п. 1.3, 2.1 Вказаного Порядку, дозволи на встановлення літніх майданчиків видає управління архітектури департаменту містобудування (Львівської міської ради) на підставі позитивних висновків комісії з видачі дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків, зокрема, за наявності договорів оренди земельної ділянки
Згідно п. 4.2.3 Порядку демонтажу підлягають самочинно встановлені майданчики. Районні адміністрації забезпечують демонтаж літніх майданчиків на підставі рішення суду.
Судом встановлено, що відповідачу 17.07.2010 року надано дозвіл № 229 на розміщення двох відкритих літніх майданчиків згідно схеми прив'язки площею А-94,2 кв.м. та Б-91,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, термін дії на 3 роки.
25.08.2010 року, в результаті проведеного обстеження території Галицького району на предмет наявності дозвільних документів на розміщення літніх майданчиків, комісією працівників Галицької районної адміністрації Львівської міської ради складено акт від 25.08.2010 року, яким зафіксовано функціонування без належного дозволу літнього майданчика ТзОВ “Лебіді” на АДРЕСА_1.
Листом Галицької районної адміністрації № 31-вих-3357 від 25.08.2010 року керівнику кафе “Деліс” (ТзОВ “Лебіді”) запропоновано у термін до 30.08.2010 року провести демонтаж літнього майданчика.
Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації № р-439 від 08.09.2010 року відповідача зобов'язано в термін до 13.09.2010 року демонтувати самочинно встановлений літній майданчик на АДРЕСА_1.
Актом обстеження об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі від 22.09.2010 року, складеним комісією позивача, встановлено, що станом на 22.09.2010 року літній майданчик на АДРЕСА_1, не демонтовано.
Комісією зі встановлення відкритих літніх майданчиків у місті Львові прийнято рішення від 22.11.2010 року, яким ТзОВ “Лебіді” відмовлено у видачі дозволу на встановлення вищевказаного літнього майданчика, що підтверджується листом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.11.2010 року.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність у ТОВ «Лебіді»дозволу на встановлення третього відкритого літнього майданчика на АДРЕСА_1, та наявність в нього підстав для його демонтажу.
Однак, при цьому, судом першої інстанції, як вбачається з матеріалів справи, не враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження належності спірного літнього майданчика саме відповідачу, та його встановлення саме відповідачем..
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, з вказаної норми випливає, що відповідачем, в разі подання власником позову про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, в будь-якому випадку є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржене рішення, неправильно застосував вищенаведені норми матеріального права, та в порушення норм ст.ст. 4-7, 32-33, 43 ГПК України щодо оцінки доказів та встановлення обставин справи при прийнятті рішення по суті позову, не дослідив обставин щодо створення саме ТОВ «Лебіді»перешкод в користуванні та розпорядженні належним йому майном, зокрема, шляхом самовільного встановлення літнього майданчика.
Як вбачається з пояснень залученої до участі в справі третьої особи -ОСОБА_1, та поданих нею витягу зі статуту ТОВ «Лебіді», договору підряду № 4 від 10.08.2010 року, укладеного з підприємцем ОСОБА_2, акту здачі-приймання виконаних робіт до вказаного договору від 29.11.2010 року, вказана фізична особа є власником спірної конструкції літнього майданчика.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази передачі на будь-якій правовій підставі вказаної конструкції літнього майданчика ТОВ «Лебіді»чи знаходження його на балансі даного Товариства. Третя особа -ОСОБА_1 у вищевказаних поясненнях зазначила, що вона, хоча і є засновником ТОВ «Лебіді», однак не передавала на баланс ТОВ «Лебіді»конструкцій спірного літнього майданчика.
В той же час, з поданих позивачем в підтвердження своїх вимог актів обстежень від 25.08.2010 року та 22.09.2010 року, складених лише за участю представників позивача, не вбачається жодних ознак індивідуалізації об'єкту дослідження, з яких можна було б встановити про який саме літній майданчик йдеться, та на основі яких документів зроблено висновок про його належність саме ТзОВ “Лебіді”.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2010 року у справі № 2/169 слід скасувати як незаконне та необгрунтоване, та прийняти нове рішення про відмову в поданому позові.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати по розгляду справи в апеляційній інстанції слід покласти на позивача, стягнувши з нього на користь відповідача 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебіді" б/н від 21.12.2010 року задоволити.
Рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2010 року у справі № 2/169 скасувати.
Прийняти нове рішення: в позові відмовити.
Судові витрати по розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суді покласти на позивача:
стягнути з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебіді" 42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий - суддя Мурська Х.В.
Судді Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
Повний текст постанови складено 05.05.2011 року