79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.04.11 Справа № 18/54-22/54-16/4
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвська М.В.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційні скарги Військової прокуратури Західного регіону України № 3/679 від 12.03.2011 року та ТзОВ “ТрансКомСервіс”№ 16 від 12.03.2011 року;
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011 року;
у справі № 18/54-22/54-16/3-16/14-26/63;
за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) “Івано-Франківськцемент”, с.Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області;
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “ТрансКомСервіс”, м. Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Івано-Франківська міська рада, м. Івано-Франківськ;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Управління розквартирування і капітального будівництва Головного управління внутрішніх військ МВС України, м. Київ;
2. Головне фінансове управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ;
3. Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ;
4. Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ;
5. Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-фізичні особи:
1. ОСОБА_1, АДРЕСА_1;
2. ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ;
3. ОСОБА_3., м. Івано-Франківськ;
4. ОСОБА_4, м. Івано-Франківськ;
5. ОСОБА_5, АДРЕСА_3;
6. ОСОБА_6, АДРЕСА_4;
7. ОСОБА_7, м. Івано-Франківськ;
8. ОСОБА_8, м. Кам'янка-Бузька, Львівської області;
9. ОСОБА_9, м. Івано-Франківськ;
10.ОСОБА_10, м. Івано-Франківськ;
11.ОСОБА_11, м. Івано-Франківськ;
про визнання права на отримання квартир за договором про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02 та передачі квартир в будинку АДРЕСА_6
та за зустрічним позовом: ТзОВ “ТрансКомСервіс”, м. Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області;
до відповідача ВАТ “Івано-Франківськцемент”, с. Ямниця, Тисменицького району, Івано-Франківської області;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Івано-Франківська міська рада, м. Івано-Франківськ;
про визнання договору на дольову участь в будівництві житла від 25.02.02, що укладений ТзОВ “ТрансКомСервіс”та ВАТ “Івано-Франківськцемент”недійсним
за участю представників (за первісним позовом):
від позивача: ОСОБА_12 -довіреність № 01/519 від 12.04.2011 року; ОСОБА_13 -довіреність № 01/851 від 26.07.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_14 -довіреність № 1204/04 від 12.04.2011 року; ОСОБА_15 -довіреність № 1204/02 від 12.04.2011 року;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився;
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_16 - довіреність № 3/20-129 від 07.02.2011 року;
2. ОСОБА_17 -довіреність № 83/0303-20/46 від 12.01.2011 року;
3. ОСОБА_18 -довіреність № 1401/01-04 від 04.10.2010 року;
4. ОСОБА_16 - довіреність № 3/20-129 від 07.02.2011 року;
5. не з'явився;
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-фізичні особи: не з'явились;
від прокуратури: Палига О.І.-прокурор
Права та обов'язки представникам та прокурору відповідно до ст..ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України учасниками судового процесу не заявлено.
Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ “Івано-Франківськцемент” заявлено позов до ТзОВ “ТрансКомСервіс” про визнання права на отримання квартир №4-19,52,56 за договором про дольову участь в будівництві житла від 25.02.2002р.
ТзОВ “ТрансКомСервіс” заявлено зустрічний позов про визнання договору на дольову участь житла від 25.02.2002р. недійсним.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2009р. первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.3 а.с.230-232).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2009р. рішення суду залишено без змін (т.4 а.с.162-172). Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009р. рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції (т.4 а.с 198-201).
В ході розгляду справи ВАТ “Івано-Франківськцемент” змінено предмет позову, в зв»язку із чим позивач просить визнати за ним право на отримання квартир АДРЕСА_6 на підставі договору про дольову участь у будівництві житла від 25.02.2002р. та присудити до виконання обов'язку в натурі -ТзОВ “ТрансКомСервіс” передати вказані квартири позивачу.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2010р. задоволено первісний позов, в задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.6 а.с.150-153).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. рішення суду залишено без змін (т.6 а.с.217-224). Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010р. рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу повторно направлено на новий розгляд в суд першої інстанції (т.7 а.с.41-45).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011 року позов ВАТ “Івано-Франківськцемент” до ТзОВ “ТрансКомСервіс” про визнання права на отримання квартир за договором про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02 та передачі квартир в будинку АДРЕСА_6 задоволено частково.
Суд прийняв рішення, яким визнав за ВАТ “Івано-Франківськцемент” право на отримання квартир АДРЕСА_6 на підставі договору про дольову участь в будівництві житла від 25.02.2002р.; присудив до виконання обов'язку ТзОВ “ТрансКомСервіс” в натурі, а саме: зобов'язав ТзОВ “ТрансКомСервіс” передати ВАТ “Івано-Франківськцемент”квартири АДРЕСА_6. В решті позову відмовив. В задоволенні зустрічного позову ТзОВ “ТрансКомСервіс” відмовлено.
Військовою прокуратурою Західного регіону України подано апеляційну скаргу № 3/679 від 12.03.2011 року, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючсиь на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необгрунтованим та таким, що порушує права держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України. Зокрема, скаржник з посиланням на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»зазначає, що договір від 25.02.2002р вважається неукладеним. Також прокурор зазначає, що рішенням суду право на отримання квартир №4, №8, №12, №52 та №56 безпідставно надано недержавній установі - ВАТ “Івано-Франківськцемент” не зважаючи на те, що відповідно до договору №174 від 30.08.2005р. та додаткової угоди №3/282 від 14.11.2007р. Управління розквартирування і капітального будівництва Головного управління внутрішніх військ МВС України виступало замовником вищевказаного будівництва та повинно отримати зазначені кавартири у спірному будинку. Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення. суду.
ТзОВ “ТрансКомСервіс” подано апеляційну скаргу №16 від 12.03.2011 року, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючсиь на те, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що позивач був законним власником спірного майна на момент укладення спірного договору і передав незавершене будівництво на баланс товариства. Зокрема, скаржник також посилається на те, що жодного акту огляду незавершеного будівництва із зазначеням понесених витрат позивачем не надано, під час передачі даного об»єкту не було проведено жодної експертизи, яка б визначила вартість незавершеного будівництва. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи відстуні будь-які посилання на наявність у позивача дозволу на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_6 та відстуні документи, які б підтверджували факт передачі переоформлення дозвільних документів для будівництва будинку з ВАТ «Івано-Франківськцемент»на ім»я скаржника. Скаржник зазначає, що весь пакет документів, який необхідний для законного ведення будівництва ним оформлявся самостійно. Також скаржник зазначає, що позивачем не було оформлено документи на користування землею, яка входить до складу земель міської ради. Окрім того, скаржник посилається на те, що протягом 2005-2007р.р скаржником укладено ряд договорів на участь у частковому будівництві в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_6 в м.Івано-Франківську з юридичними та фізичними особами,. Відповідно до умов даних договорів по закінченню будівництва скаржник зобов»язувався передати у власність третім особам обумовлені договорами квартири.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року прийнято апеляційні скарги Військової прокуратури Західного регіону України № 3/679 від 12.03.2011 року та ТзОВ “ТрансКомСервіс” № 16 від 12.03.201 року до провадження і призначено справу до розгляду на 13.04.2011 року.
Позивачем за первісним позовом подано до суду відзив на апеляційні скарги б/н від 07.04.2011 року, в якому просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011 року залишити без змін.
Також, Головним фінансовим управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації подано суду відзив на апеляційну скаргу № 742/03.03-25/46 від 11.04.2011 року, в якому просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представники сторін та третіх осіб у судовому засіданні висловили свої доводи та заперечення стосовно апеляційних скарг.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що судом першої інстанції безпідставно надано ВАТ “Івано-Франківськцемент” право на отримання квартир АДРЕСА_7 Адже, відповідно до договору № 174 від 30.08.2005 року та додаткової угоди № 3/282 від 14.11.2007 року Управління розквартирування і капітального будівництва Головного управління внутрішніх військ МВС України виступило замовником вищезазначеного будівництва та повинно отримати зазначені квартири.
На викоанння вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. ВАТ “Івано-Франківськцемент” подано додаткові пояснення у справі з додатками.
ТзОВ “ТрансКомСервіс” подано довідку вих.№2004/01 від 20.04.2011р. з додатками про наявність укладених договорів на участь у частковому будівництві в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_6 з юридичними та фізичними особами із розподілом квартир.
Управління розквартирування і капітального будівництва Головного управління внутрішніх військ МВС України, м. Київ подано відзив на апеляційну скаргу військового прокурора Західного регіону України з пакетом документів б/н від 19.04.2011р. на підтвердження розподілу спірного житла між військовослужбовцями, передачі у користування житла та виконання умов договору №174 від 30.08.2005р.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, третьої особи та прокуратури, судом апеляційної інстанції встановлено:
між КП “ТрансКомСервіс” (виконавець) та ВАТ “Івано-Франківськцемент” (дольовик) 25 лютого 2002 року укладено договір про дольову участь у будівництві житла (т.І арк. 17-20).
У відповідності до п.1.1 договору дольовик передає виконавцю незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_6, загальною вартістю на момент укладення договору 1 186 000грн., а виконавець зобов'язується завершити будівництво даного будинку та передати у власність дольовика в строки, передбачені в договорі, 2-х та 3-х кімнатні квартири в І та ІІ пускових комплексах на 2,3,4,5 поверхах (т.1 а.с.17).
Відповідність вказаних квартир номерам квартир, які вказані у позовних вимогах, підтверджується Івано-Франківською філією НДІ “ДІПРОМІСТО”, яке виступало розробником проекту (лист від 18.07.2008р., т.1 а.с.51) та наданими ним копіями поверхових планів (т.1 а.с.31-50).
Як вбачається із матеріалів справи, “ТранКомСервіс” утворене внаслідок реорганізації колективного підприємства “ТранКомСервіс” і є його правонаступноком , що підтверджується статутом ТзОВ “ТранКомСервіс” (т.1 а.с.144-156).
ВАТ “Івано-Франківськцемент” утворено внаслідок перетворення колективного підприємства “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат” і є його правонаступником, що підтверджується витягом з протоколу №2 конференції трудового колективу від 13.11.1998 (т.7 а.с.11), витягом з протоколу установчих зборів від 05.01.1999 (т.7 а.с.16), Статутом ВАТ “Івано-Франківськцемент” (т.7 а.с.17-29), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.5 а.с.121-124).
Відповідно до пунктів 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 договору від 25.02.2002р. виконавець зобов'язаний закінчити будівництво власними силами або з залученням субпідрядних організацій, забезпечити введення в експлуатацію збудованого житлового будинку, передати у власність дольовика, квартири передбачені п.1.1 цього договору до 31.12.2003 (т.1 а.с.18). Вказані квартири передаються виконавцем після закінчення будівництва з розрахунку вартості 1 м кв. загальної площі 890 грн. (п.1.2 договору).
На виконання п.1.1 договору ВАТ “Івано-Франківськцемент” перено, а КП “ТранКомСервіс” прийнято незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_7, вартістю 988333грн. без ПДВ (1186000 грн. з ПДВ) згідно акту передачі від 31.07.2002р. підпписаного представниками обох сторін, затвердженого керівниками підприємств та скріпленого печатками (т.1 а.с.22).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено факт проведення будівництва та належності об'єкта незавершеного будівництва КП “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат” та ВАТ “Івано-Франківськцемент”, як його правонаступнику, та підтверджено, зокрема, наступним.
Виконком Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів дозволив управлінню капітального будівництва Івано-Франківського міськвиконкому проведення проектно-вишукувальних робіт на земельних ділянках птахофабрики “Авангард” для проектування нового житлового району АДРЕСА_8 (лист від 03.07.1989р.) (т.4 а.с.92).
Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 21.11.1990р. №358 було дозволено УКБ міськвиконкому проектування житлового мікрорайону в північному районі міста (т.4 а.с.94).
На замовлення УКБ міськвиконкому виготовлено архітектурно-планувальне завдання на розробку проекту житлового будинку АДРЕСА_8 (т.4 а.с.95-101).
Івано-Франківською філією НДІ “ДІПРОМІСТО” виготовлено робочий проект житлового будинку АДРЕСА_8 на замовлення УКБ міськвиконкому в 1992 році (т.4 а.с.98).
27 жовтня 1993 року між виконкомом Івано-Франківської міської ради народних депутатів та Івано-Франківським цементно-шиферним комбінатом укладено договір про соціально-економічні відносини, відповідно до п.1.1 якого виконком зобов'язувався виділити забудівнику земельну ділянку в розмірі 0,8 га для будівництва 135 квартирного житлового будинку АДРЕСА_7 (т.4 а.с.99,100).
Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат (забудівник) отримав від УКБ міськвиконкому проектно-кошторисну документацію на будівництво даного будинку та розпочав будівництво.
Виконком Івано-Франківської міської ради всупереч взятим на себе зобов'язанням згідно пунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору не надав дозвіл на будівництво житлового будинку та не здійснив відвід земельної ділянки із причин, які на даний час неможливо встановити.
Як підтверджується листом Івано-Франківської філії НДІ “ДІПРОМІСТО” (т.6 а.с.87,88), інститутом розроблено робочий проект №3838-91 на житловий будинок АДРЕСА_7 в 1992 році на замовлення Івано-Франківського цементно-шиферного комбінату. В 1994 р. на його ж замовлення виконано перше коригування проекту, а в 1996 році виконано ще 2 коригування. Будівництво першої черги розпочато в травні 1995 року підрядником ВАТ “Житлобуд” та припинено в січні 1998 року. На замовлення ТзОВ “ТрансКомСервіс” виконано третє коригування проекту в 2003 році. ТзОВ “ТрансКомСервіс” розпочато будівельно-монтажні роботи на цьому ж об'єкті в 2005 році.
Відповідно до листа ВАТ “Житлобуд” (т.6 а.с.86) ним здійснювались роботи по спорудженню багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_7 на замовлення Івано-Франківського цементно-шиферного комбінату з травня 1995 року по січень 1998 року. За цей період збудовано 4 поверхи на секціях в осях 4-5 та не завершено кладку стін 1-го поверху в осях 5-6.
Як вбачається із матеріалів справи, факт здійснення будівництва вказаного будинку за власні кошти Івано-Франківського цементно-шиферного комбінату та утримання його на балансі правонаступником ВАТ “Івано-Франківськцемент” підтверджується документами бухгалтерської та статистичної звітності, зокрема, звітами про введення в дію об'єктів, основних фондів і освоєння капітальних вкладень за 1993, 1994, 1995, 1997, 1998 роки та розшифровками незакінченого будівництва по КП “Івано-Франківський ЦШК” станом на 1 січня 1994, 1995, 1997, 1998, 1999 років (т.4 а.с.108-128), а також розшифровкою незакінченого будівництва ВАТ “Івано-Франківськцемент” на 01.01.2000р., звітом про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) за 1999 рік, звітом про введення в дію об'єктів, основних фондів та інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за 1999 р., звітом про стан будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення за 2002 р. та звітом про реалізацію дозволу на виконання будівельних робіт за 2002 р. (т.7 а.с 139-141).
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновкому суду першої інстанції, що матеріалами справи підтвердджується,що КП “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат” за угодою з виконкомом Івано-Франківської міської ради здійснював будівництво житлового будинку АДРЕСА_7 і був його власником.
При перетворенні колективного підприємства у відкрите акціонерне товариство дане майно перейшло до ВАТ “Івано-Франківськцемент”, оскільки відповідно до п.1.1 статуту товариство створено на базі майна колективного підприємства “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат”. Законодавством України не вимагалося складення окремого документа про передачу прав і обов'язків при здійсненні перетворення (зміні організаційно-правової форми) юридичної особи, оскільки відповідно до п.7 ст.34 Закону України “Про підприємства в Україні” (чинний на момент перетворення) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Після перетворення позивач продовжував відображати в обліку зазначений об'єкт незавершеного будівництва за результатами 1999, 2000 та 2002 років до передачі об'єкта відповідачу.
З огляду на викладене, помилковим є твердження скаржника - ТзОВ “ТрансКомСервіс»щодо того, що позивач не був власником спірного майна на момент укладення спірного договору, оскільки ВАТ “Івано-Франківськцемент” було власником об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_8 як правонаступник усіх прав та обов'язків колективного підприємства “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат”. Відсутність у позивача документів, що підтверджують право землекористування ділянкою, на якій розміщений вказаний об'єкт, не спростовує факту належності та права власності позивача на цей об'єкт. Окрім того правомірним є висновок суду першої інстанції, що на час укладення договору на дольову участь від 25.02.2002р. та акту приймання-передачі від 31.07.2002р. відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02, державній реєстрації підлягали тільки завершені будівництвом об'єкти, які введені в експлуатацію.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що будівництво житлового будинку було завершено і йому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_6 згідно з рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 03.03.2009р. №101 п.1.2. (т.5 а.с.112).
Як вбачається із апеляційної скарги ТзОВ “ТрансКомСервіс», скаржник зазначає, що функції замовника будівництва ним було передано Головному управлінню внутрішніх військ МВСУ відповідно до договору №174 від 30.08.2005р.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору ТзОВ “ТрансКомСервіс” уступив ГУ ВВ МВСУ права і обов'язки замовника будівництва 140 -квартирного будинку, залишився підрядником даного будівництва та інвестором - дольовиком 5000 кв.м житла.
Однак, з матеріалів справи не вбачається внесення подальших змін щодо замовника будівництва в дозвільну документацію, підписання окремого договору підряду між сторонами.
В матеріалах справи міститься акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії без зазначення дати, в якому вказано, що дана робоча комісія утворена наказом командувача внутрішніх військ МВС України (т.1 а.с.105), а також акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, в якому також вказано, що замовником будівництва є ГУ ВВ МВСУ. Однак, даний акт залишився не затверджений виконкомом Івано-Франківської міської ради та Івано-Франківською інспекцією ДАБК (т.6 а.с.91-96).
Окрім того, в матеріалах справи знаходиться акт готовності об'єкта до експлуатації від 17.04.2006р. (допущено помилку в частині зазначення дати “17 квітня 2006 р.”, натомість повинно бути зазначено “17 квітня 2009 р.”, оскільки комісія, яка підписала цей акт, створена наказом інспекції ДАБК в Івано-Франківській області від 03.04.2009р. №45), відповідно до якого замовником будівництва є ТзОВ “ТрансКомСервіс” (т.7 а.с.90-95), на підставі якого інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області відповідно до п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою КМУ від 08.10.2008р. № 923, видано Свідоцтво №09.0000031 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 21.04.2009р. (т.7 а.с. 97), яке підтверджує, що замовником та генеральним підрядником будівництва об'єкта житлового будинку №21 (по генплану) є ТзОВ “ТрансКомСервіс”.
З огляду на вищенаведен, матеріалами справи підтверджується та правомріно встановлено судом першої інстанції, що замовником будівництва є ТзОВ “ТрансКомСервіс”.
Не береться до уваги також посилання скаржника - ТзОВ “ТрансКомСервіс»в апеляційній скарзі на те, що будинок АДРЕСА_6 передано на баланс ПП “ЖЕО Пасічна” відповідно до договору про передачу об'єкта завершеного будівництва від 30.07.2009р. та акту приймання-передачі житлового комплексу від 12.08.2009р. (т.6 а.с.99-102), оскільки передача будинку на баланс житлово-експлуатаційної організації здійснюється для подальшого експлуатаційного утримання будинку, інженерних мереж, надання комунальних послуг мешканцям будинку і не є підставою для відмови у передачі квартир позивачу.
Посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності також судовою колегією не береться до уваги, оскільки відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналася про порушення свого права. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.261 ЦК України. Матеріали справи 3/153, зокрема заява ВАТ “Івано-Франківськцемент” від 23.08.2007р. про зміну підстав позову, свідчать про те, що позивач вважав, що договір від 25.02.2002р. був замінений договором №1 від 31.07.2002п.., пунктом 1.6. якого визначено термін передачі житла ІV квартал 2005 року. Саме тому про порушення свого права по договору від 25.02.2002р.. позивач дізнався після винесення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2008р. у справі №3/153, яким договір №1 від 14.12.2007р.о визнано неукладеним (т.1 а.с.23,24), залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2008р. (т.1 а.с25-29). Отже, строк позовної давності по первісному позову не пропущено.
Відповідно до ст.ст.509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Враховуючи вищенаведене, зобов'язання, встановлені умовами договору про дольову участь у будівництві житла від 25.02.2002р. ВАТ “Івано-Франківськцемент” виконано у повному обсязі: передано ТзОВ “ТрансКомСервіс” незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_7, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.07.2002р. та фактичними обставинами справи. ТзОВ “ТрансКомСервіс” зобов'язання виконано частково: здійснено добудову об'єкта, введено його в експлуатацію, однак не передано квартири по завершенню будівництва.
Скаржник - ТзОВ “ТрансКомСервіс»в апеляційній скарзі зазначає, що даний договір не підлягає виконанню, оскільки його було укладено не уповноваженою особою, що є підставою для визнання його недійсним, оскільки, ОСОБА_19 призначений директором ТзОВ “ТрансКомСервіс” згідно рішення зборів учасників від 12.06.2002р. (т.1 а.с.70) і приступив до виконання обов'язків керівника відповідно до наказу №34/1-к від 12.06.2002р. (т.1 а.с.71). Згідно статуту ТзОВ “ТрансКомСервіс”, затвердженого рішенням зборів учасників №8 від 30.06.2000р. управління поточною діяльністю підприємства здійснює директор, до повноважень якого відноситься укладення будь-яких угод від імені підприємства (т.3 а.с.220-225). З огляду на викладене, договір про дольову участь, який підписаний від імені ТзОВ “ТрансКомСервіс” ОСОБА_19 до офіційного призначення директором, слід вважати таким, що підписаний не уповноваженою особою.
Зазначене твердження судовою колегією до уваги не приймається, оскільки затвердження 31.07.2002р. акту приймання-передачі незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_8, ОСОБА_19, який на той час володів усіма повноваженнями щодо представництва підприємства відповідно до статуту, використання даного акта як підстави для отримання земельної ділянки в оренду та дозволу на будівництво, проведення добудови вказаного об'єкта, свідчить про те, що договір про дольову участь від 25.02.2002р. був схвалений уповноваженою особою, що визначає його дійсність з моменту укладення.
Враховуючи наведене, висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах ст. 63 ЦК УРСР, відповідно до яких угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою; наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Відповідно до ст.4, 151 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За таких обставин, слід вважати, що договір про дольову участь, укладений між сторонами 25.02.2002р., відповідає законодавству та підлягає до виконання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковий до виконання сторонами.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи обов'язковість умов договору, по завершенні будівництва у відповідача - ТзОВ “ТрансКомСервіс»виник обов'язок щодо передачі вказаних у договорі квартир позивачу - ВАТ “Івано-Франківськцемент”, що кореспондується із правом позивача на отримання цих квартир.
У відповідності до ст.620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, кредитор, який першим пред'явив позов.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач щодо усіх квартир, які є предметом спору, уклав договори із третіми особами, які за своєю правовою природою є інвестиційними угодами про участь у будівництві. Зокрема, такими договорами є:
- договір №174 від 30.08.2005, укладений з Головним управлінням внутрішніх військ МВСУ (т.3 а.с.7-13);
- договір підряду №14-11/05/267 від 11.09.2006, укладений з Головним управлінням будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської облдержадміністрації (т.2 а.с.8-5);
- договір №23 від 12.01.2006, укладений з Головним фінансовим управлінням Івано-Франківської облдержадміністрації (т.2 а.с.39-42);
- договір №17а від 02.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_1 (т.2 а.с. 117-121);
- договір №50 від 22.12.2005, укладений з гр. ОСОБА_2 (т.2 а.с. 122-126);
- договір №45 від 19.12.2005, укладений з гр. ОСОБА_3 (т.2 а.с.127-131);
- договір №40 від 19.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_4 (т.2 а.с.132-135);
- договір №30 від 16.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_5 (т.2 а.с.136-141);
- договір №41 від 16.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_6 (т.2 а.с.142-146);
- договір №36 від 16.12.2005, укладений з ОСОБА_7 з додатком (т.2 а.с.147-152);
- договір №57 від 03.01.2006, укладений з ОСОБА_8 (т.2 а.с.153-156).
Квартири, будівництво яких фінансувалось Головним управлінням будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської облдержадміністрації, згідно листа останнього від 11.10.2007 (т.7 а.с.150) були виділені гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_9
На підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №537від 22.11.2007 п.7.8 та 7.9. (т.3 а.с.92) їм були видані ордери на квартири № 6 та №11 в будинку АДРЕСА_8.
В ході розгляду справи в суді першоїі снтанції, на вимогу суду ВАТ “Івано-Франківськцемент”, ТзОВ “ТрансКомСервіс”, Головного управління внутрішніх військ МВСУ, Управління розквартирування та капітального будівництва ГУ ВВ МВСУ, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації, Головного фінансового управління Івано-Франківської облдержадміністрації та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 11 лютого 2011 року було проведено обстеження спірних квартир, про що складено акт, який підписаний представниками всіх сторін без застережень та зауважень (т.7 а.с.98-100).
Відповідно до акту обстеження квартир, судом першої інстанції встановлено, що в квартирах № 5, 6, 11, 13, 14, 15, 17, 19 фактично проживають громадяни, що уклали зазначені вище договори із відповідачем, та ті, що отримали квартири згідно рішення Івано-Франківського міськвиконкому №537від 22.11.2007, а саме: ОСОБА_8 з сім'єю (кв.№5), ОСОБА_10 з сім'єю (кв.№6), ОСОБА_9 з сім'єю (кв.№11), ОСОБА_20 з сім'єю (кв. №13), ОСОБА_2 з сім'єю (кв.№14), ОСОБА_11 з сім'єю (кв.№15), ОСОБА_3 з дочкою (кв.№17), ОСОБА_6 з дітьми (кв.№19).
Судова колегія погоджується із висновкому суду першої інстанції, що враховуючи вищенаведене, фактичні обставини справи, квартири АДРЕСА_6 які зайняті проживаючими в них особами, фактично не можуть бути передані відповідачем позивачу в натурі.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що на умовах договору №174 від 30.08.2005р. із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами № 1 від 17.04.2006р., №2 від 18.04.2006р. , №3 від 14.11.2007р. згідно акту приймання-передачі площі №15 від 14.05.2009р. ТзОВ «ТрансКомСервіс»передано Головному управлінню внутрішніх військ МВС України, Управлінню розквартирування і капітального будівництва ГУ ВВ УМВС України (платник) в новозбудованому 78 -квартроному житловому будинку по АДРЕСА_6, які оплачені з державного бюджету згідно платіжних доручень №24 від 07.11.2005р., №16 від 18.12.2007р., №6 від 21.12.2006р., №11 від 18.04.2006р. та розподілені між війсоковослужбовцями.
Окрім того, на підставі договору на участь у частковому будівництві №17»а»від від 02.12.2005р. та договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.07.2009р. згідно акту приймання-передачі об»єкту незавершеного будівництва ТзОВ «ТрансКомСервіс»передано ОСОБА_21 (покупець) квартиру АДРЕСА_9 (оплату здійснено згідно прибуткових касових ордерів від 23.09.2008р. та 24.09.2008р.);
на підставі договору на участь у частковому будівництві №40 від 19.12.2005р. згідно акту приймання-передачі об»єкту завершеного будівництва 13.05.2009р. ТзОВ «ТрансКомСервіс»передано ОСОБА_4 (покупець) квартиру АДРЕСА_10 (оплату здійснено згідно прибуткового касового ордеру від 13.11.2006р.);
на підставі договору на участь у частковому будівництві №36 від 16.12.2005р. згідно акту приймання-передачі об»єкту завершеного будівництва від 12.06.2009р. ТзОВ «ТрансКомСервіс»передано ОСОБА_7 (покупець) квартиру АДРЕСА_10 (оплату здійснено згідно прибуткових касових ордерів від 30.11.2006р., 10.11.2006р. 14.03.2007р. та 29.12.2006р.ого касового ордеру від 13.11.2006р.);
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що враховуючи дійсність вказаних договорів, спірні квартири АДРЕСА_6 є такими, що передані у власність третіх осіб, з огляду на що слід застосувати положення ч.2 ст.620 ЦК, відповідно до якої кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування, в зв»язку із чим вищезазначені квартири не підлягають передачі в натурі позивачу.
Щодо спірних квартир АДРЕСА_6, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «ТрансКомСервіс»(сторона-1) укладено договір №23 від 12.01.2006р. з Головним фінансовим управлінням Івано-Франківської облдержадміністрації (сторона-2) (т.2 а.с.39-42) згідно п.1.1, 1.2 якого чторона-2 інвестує будівництво 3-х двокімнатних квартир (надалі об»єкти) шляхом перерахування грошових коштів в розміри та в терміни встановлені цим договором та оплачує роботи з будівництва об»єктів, а сторона -1 здійснює будівництво об»єктів та після завершення будівництва передає об»єкти стороні-2. Однак, ні ТзОВ «ТрансКомСервіс»ні Головним фінансовим управлінням Івано-Франківської облдержадміністрації не надано суду доказів (такі відсутні в матеріалах справи), що вищезазначені спірні квартири передані у власність (у користування) Головному фінансовому управлінню Івано-Франківської облдержадміністрації, в зв»язку із чим квартири АДРЕСА_6 підлягають передачі позивачу - ВАТ «Івано-Франківськцемент»як кредитору, зобов'язання на користь якого виникли раніше (з 2002 року) в порівнянні з іншими кредиторами відповідача (з 2005, 2006 років)..
Доводи позивача наведені у відзиві на апеляційні скарги щодо неоформлення права власності на спірні квартири, що підтверджується листом Івано-Франківського ОБТІ не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не заперечують факту передачі спірних квартир третім особам, що відповідно до положень ст.620 ЦК України виключає можливість витребування цих квартир позивачем.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, при винесенні оскаржуваного рішення, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для його часткового скасування.
З огляду на викладене рішення господарського суду Львівської області у даній справі слід скасувати частково.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційні скарги Військової прокуратури Західного регіону України № 3/679 від 12.03.2011 року та ТзОВ “ТрансКомСервіс”№ 16 від 12.03.2011 року задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011 року у справі №18/54-22/54-16/3-16/14-26/63 скасувати частково в частині присудження ТзОВ «ТрансКомСервіс»передати ВАТ «Івано-Франківськцемент»квартири АДРЕСА_6
В цій частині в позові відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.